Історія справи

Постанова ВАСУ від 17.11.2015 року у справі №800/362/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Київ справа № 800/362/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівСмоковича М.І. Сороки М.О. Стрелець Т.Г. Чумаченко Т.А.секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі: ОСОБА_6 - представника позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8 - представника відповідача Верховної Ради України, третіх осіб: ОСОБА_10 та Гудзя О.М. - представника Генерального прокурора України, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Верховної Ради України, треті особи: ОСОБА_10, Генеральний прокурор України про визнання дій неправомірними, визнання незаконною і скасування Постанови Верховної Ради України

в с т а н о в и л а :

18 вересня 2015 року народний депутат України ОСОБА_7 у Вищому адміністративному суді України пред'явив позов до Верховної Ради України про визнання дій неправомірними, визнання незаконною і скасування Постанови Верховної Ради України.

Позовні вимоги обґрунтовував так.

Він є народним депутатом України VІІІ скликання. 17 вересня 2015 року на черговому пленарному засіданні третьої сесії VІІІ скликання Верховної Ради України до порядку денного було включено та розглянуто питання про надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності, затримання та арешт. За результатами розгляду Верховною Радою України прийнято Постанову № 706-VІІІ "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_7".

Вважає, що Верховною Радою України при розгляді питання про включення до порядку денного сесії подання Генерального прокурора України щодо надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності допущено порушення вимог Конституції України, Законів України "Про Регламент Верховної Ради України" та "Про статус народного депутата України".

Так, усупереч Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" Генеральний прокурор України вмотивованого і обґрунтованого подання до Верховної Ради України щодо притягнення його до кримінальної відповідальності не вносив, регламентний комітет Ради вказане подання на своєму засіданні не розглядав і жодного висновку з цього питання не надавав.

Не було оголошено на пленарному засіданні Ради й про розгляд такого подання і йому не було надано можливості надати будь-які пояснення з цього питання.

Питання про надання згоди на притягнення його як народного депутата України до кримінальної відповідальності та надання Верховною Радою України згоди на його затримання та арешт до порядку денного до початку пленарного засідання 17 вересня 2015 року включено не було.

На його думку, Постанова Верховної Ради України від 17 вересня 2015 року № 706-VІІІ "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_7" спрямована на незаконне позбавлення його статусу народного депутата України, має політичну мотивацію та прийнята з метою переслідування за його політичну діяльність.

Просить:

- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо включення 17 вересня 2015 року до порядку денного пленарного засідання третьої сесії VІІІ скликання Верховної Ради України та розгляд питання про надання згоди на притягнення його як народного депутата України до кримінальної відповідальності, затримання та арешт;

- визнати незаконною Постанову Верховної Ради України від 17 вересня 2015 року № 706-VІІІ "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України

ОСОБА_7".

Представник Верховної Ради України ОСОБА_8 надав письмове заперечення щодо адміністративного позову.

Посилаючись на необґрунтованість позову та вказуючи на дотримання Верховною Радою України вимог чинного законодавства, якими врегульована процедура розгляду та порядок прийняття Верховною Радою України рішення щодо надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата, ОСОБА_8 просив у задоволенні позову відмовити.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 жовтня 2015 року залучив народного депутата України, голову депутатської фракції у Верховній Раді України "Радикальна партія Олега Ляшка" ОСОБА_10 до участі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

За клопотанням представника Верховної Ради України ОСОБА_8 ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2015 року залучено до участі у розгляді цієї адміністративної справи в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Генерального прокурора України.

Представником Генерального прокурора України Гудзем О.М. також подано письмове заперечення стосовно позову, яке додано до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_7 ОСОБА_6 та третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, ОСОБА_10 позов підтримали.

Представник Верховної Ради України ОСОБА_8 позов не визнав, дав пояснення, аналогічні тим, які викладені ним у запереченнях.

Представник третьої особи на стороні відповідача - Генерального прокурора України Гудзь О.М. проти задоволення позову заперечував, вказуючи на його безпідставність.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінивши наявні у справі докази, Вищий адміністративний суд України вказує на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Визначення поняття справи адміністративної юрисдикції надано у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, публічно-правовим спором, згідно з визначенням, яке дане у Кодексі адміністративного судочинства України, є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із правовідносин, пов'язаних зі здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, у тому числі й на виконання делегованих повноважень.

За приписами частини четвертої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, а частиною другою статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України прямо зазначено, що акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України оскаржуються до Вищого адміністративного суду України.

Водночас згідно з частиною шостою статті 109 та частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, зокрема, коли заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а також якщо провадження у справі закривається з вказаної підстави, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Предметом спору у цій справі є правомірність дій Верховної Ради України щодо включення до порядку денного пленарного засідання третьої сесії VІІІ скликання 17 вересня 2015 року та щодо розгляду питання про надання згоди на притягнення народного депутата України ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, затримання та арешт, а також правомірність Постанови Верховної Ради України від 17 вересня 2015 року № 706-VІІІ "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_7".

На відміну від Кодексу адміністративного судочинства України інші процесуальні закони не передбачають можливості оскарження відповідних дій і рішень Верховної Ради України, у тому числі й Кримінальний процесуальний кодекс України в рамках кримінального судочинства.

Наведений аналіз правових норм дає підстави для висновку, що ця справа за характером спірних правовідносин підпадає під ознаки публічно-правового спору і що його розв'язання повинно здійснюватися судом у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Розв'язуючи цей спір по суті, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Конституційний склад Верховної Ради України, за визначенням, яке міститься у частині першій статті 76 Конституції України, становить чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

Статус народного депутата України визначається Конституцією та законами України.

Передбачена Конституцією та статтею 27 Закону України "Про статус народного депутата України" депутатська недоторканність має на меті забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх функцій, не є особистим привілеєм і має публічно-правовий характер.

Так, народним депутатам України відповідно до статті 80 Конституції України гарантується депутатська недоторканність, вони не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп, і не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 (справа про депутатську недоторканність) вказав на те, що гарантії депутатської недоторканності відповідно до положень частини третьої статті 80 Конституції України поширюються на народних депутатів України з моменту визнання їх обраними за результатами виборів, засвідченими рішенням відповідної виборчої комісії, і до моменту припинення у встановленому порядку депутатських повноважень.

В іншому Рішенні від 26 червня 2003 року № 12-рп/203 (справа про гарантії депутатської недоторканності) Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення положенням статті 80 Конституції України, у підпункті 1.1 пункту 1 вказав на те, що положення частини першої статті 80 Конституції України, за яким народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність, та відповідне положення частини першої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" треба розуміти так, що депутатська недоторканність як елемент статусу народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх повноважень і передбачає звільнення його від юридичної відповідальності у визначених Конституцією України випадках та особливий порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов'язаних з обмеженням його особистих прав і свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 є народним депутатом України VІІІ скликання і на нього поширюється усі гарантії депутатської недоторканності.

Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді відповідно до частини першої статті 1 Регламенту Верховної Ради України (далі - Регламент), затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року №1861-VI, встановлюються Конституцією України, Регламентом та законами України "Про комітети Верховної Ради України", "Про статус народного депутата України", "Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України".

Самим Регламентом встановлено й порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування державних органів, визначено законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 Регламенту Верховна Рада проводить свою роботу сесійно. Сесії є чергові і позачергові і вони складаються із засідань Верховної Ради, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що проводяться у період між пленарними засіданнями, роботи народних депутатів у депутатських фракціях (депутатських групах) та з виборцями. Комітет, тимчасова спеціальна комісія чи тимчасова слідча комісія можуть проводити свої засідання одночасно з пленарними засіданнями Верховної Ради лише за процедурним рішенням Верховної Ради.

Згідно з частинами першою - третьою статті 20 Регламенту порядок денний сесії Верховної Ради затверджується Верховною Радою на кожну чергову сесію, він включає два розділи: перший - питання, які повністю підготовлені для розгляду Верховною Радою і у встановленому порядку надані народним депутатам, та другий - питання, підготовку і доопрацювання яких Верховна Рада доручає здійснити комітетам, тимчасовим спеціальним комісіям, а також законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні. Порядок денний сесії Верховної Ради має містити інформацію про назви, реєстраційні номери та дати реєстрації проектів законів, постанов та інших актів Верховної Ради, суб'єктів права законодавчої ініціативи; відомості щодо невідкладності розгляду; назву головного комітету, тимчасової спеціальної комісії чи тимчасової слідчої комісії, відповідальних за підготовку питання до розгляду Верховною Радою (частина четверта статті 20 Регламенту Верховної Ради України.

Водночас у частині четвертій статті 20 Регламенту наведено перелік питань, які включаються до порядку денного позачергово і без голосувань.

Питання щодо надання згоди на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання та арешт до цього переліку не внесено.

Аналіз вказаних норм Регламенту вказує на те, що усі питання, які вносяться до порядку денного сесії Верховної Ради України і які не підпадають під перелік питань, визначених у частині четвертій статті 20 Регламенту, мають бути повністю підготовлені до розгляду на сесії Верховної Ради України з дотриманням процедури їх попереднього розгляду у комітетах Верховної Ради України, до відання яких віднесені відповідні питання.

Проект постанови Верховної Ради про затвердження порядку денного сесії Верховної Ради України приймається більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України (частина третя статті 22 Регламенту).

До затвердженого порядку денного сесії Верховної Ради відповідно до частини першої статті 23 Регламенту можуть включатися додаткові питання шляхом внесення змін до нього, але пропозиції про внесення змін до затвердженого порядку денного сесії Верховної Ради готуються і вносяться в такому самому порядку, як до проекту порядку денного сесії Верховної Ради, тобто після їх узагальнення Апаратом Верховної Ради, включення питань до того чи іншого розділу, обговорення та схвалення Погоджувальною радою та затвердження на сесії Верховної Ради.

Відповідна постанова приймається більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

Главою 35 Регламенту Верховної Ради України визначено порядок розгляду питань про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України.

За приписами частин першої - четвертої статті 218 Регламенту Верховна Рада надає відповідно до частини третьої статті 80 Конституції України згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата та відповідно до частини третьої статті 126, статті 149 Конституції України - на затримання чи арешт судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції.

Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, затримання чи арешт судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції ініціюється відповідно прокурором і судовими органами. При цьому щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання. Подання щодо народного депутата повинно бути підтримано і внесено до Верховної Ради Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України), а подання щодо судді суду загальної юрисдикції, судді Конституційного Суду України - Головою Верховного Суду України.

Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, затримання чи арешт судді суду загальної юрисдикції, судді Конституційного Суду України повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України. У поданні про затримання чи арешт повинно бути чітке обґрунтування необхідності затримання чи арешту.

Подання, що не відповідає вимогам цієї статті, згідно з частиною четвертою статті 218 Регламенту Голова Верховної Ради України повертає відповідно Генеральному прокуророві України (виконувачу обов'язків Генерального прокурора України) або Голові Верховного Суду України, про що повідомляє Верховну Раду на найближчому пленарному засіданні Верховної Ради.

Голова Верховної Ради України відповідно до вимог статті 219 Регламенту зобов'язаний запропонувати народному депутату, щодо якого внесено подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт, подати протягом п'яти днів письмові пояснення комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, і доручає зазначеному комітету надати висновок щодо подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата згідно із законом.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 220 Регламенту комітет, якому доручено надати висновок щодо питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт, відповідно до закону визначає достатність, законність і обґрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більш як 20 днів. На засідання комітету запрошується особа, щодо якої внесено подання. Відсутність зазначеної запрошеної особи на засіданні відповідного комітету без поважних причин не є перешкодою для розгляду питання і прийняття рішення комітетом.

У засіданнях комітету бере участь Генеральний прокурор України (виконувач обов'язків Генерального прокурора України), якщо подання внесено Генеральним прокурором України (виконувачем обов'язків Генерального прокурора України), або Голова Верховного Суду України (виконувач обов'язків Голови Верховного Суду України), якщо подання внесено Головою Верховного Суду України. Комітет у разі необхідності може витребувати додаткові матеріали кримінального провадження, заслухати пояснення осіб за клопотанням особи, щодо якої внесено подання.

У разі відсутності достатніх доказів щодо обґрунтування подання Голова Верховної Ради України має право повернути його разом із вмотивованим висновком комітету відповідно Генеральному прокуророві України (виконувачу обов'язків Генерального прокурора України) або Голові Верховного Суду України з пропозицією подати додаткові обґрунтування. У такому випадку комітет зупиняє перевірку, про що повідомляється Голова Верховної Ради України, який інформує про це Верховну Раду.

Розгляд Верховною Радою України питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт визначений у статті 221 Регламенту.

Верховна Рада, як визначено у статті 221 Регламенту, розглядає на пленарному засіданні внесене подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, затримання чи арешт судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції у визначений нею день, але не пізніше семи днів з дня подання відповідного висновку комітетом.

Розгляд питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт починається з інформації головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України про подання, що надійшло, проведену роботу щодо підготовки висновку комітету, до предмета відання якого належить підготовка висновку щодо внесеного подання. Головуючий на пленарному засіданні оголошує подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, затримання чи арешт судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції.

Після оголошення подання головуючий на пленарному засіданні надає слово до 30 хвилин:

1) Генеральному прокуророві України (виконувачу обов'язків Генерального прокурора України) чи Голові Верховного Суду України для відповідей на запитання представників депутатських фракцій (депутатських груп), народних депутатів;

2) народному депутату, судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції, щодо яких внесено подання, для пояснення.

Якщо на пленарному засіданні Верховної Ради буде встановлено, що особа, стосовно якої внесено подання, відмовляється від дачі пояснень, Верховна Рада розглядає питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт без її пояснень.

Висновок комітету оголошує його голова або визначений комітетом представник комітету.

Обговорення питання здійснюється за процедурою повного обговорення, визначеною у статті 30 Регламенту.

Після цього головуючий на пленарному засіданні відповідно до подання ставить на голосування питання про надання згоди на:

1) притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата;

2) затримання народного депутата, судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції;

3) арешт народного депутата, судді Конституційного Суду України, судді суду загальної юрисдикції.

Рішення про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт Верховна Рада приймає відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, яке оформляється постановою Верховної Ради. Рішення Верховної Ради про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт не переглядаються, крім випадку виявлення обставин, що не були відомі Верховній Раді під час розгляду відповідного подання.

Про прийняте рішення Голова Верховної Ради України негайно повідомляє відповідно Генерального прокурора України (виконувача обов'язків Генерального прокурора України) чи Голову Верховного Суду України.

Таким чином, Регламентом встановлені обов'язкові умови, за яких можливе внесення на розгляд сесії Верховної Ради України окремих питань щодо депутатської недоторканності народних депутатів України, визначені порядок та процедура підготовки цих питань до розгляду на сесії Верховної Ради України та сам порядок їх розгляду на сесії Верховної Ради України.

Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У своїй діяльності Верховна Рада України як орган державної влади відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України також зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд у цій справі встановив, що 17 вересня 2015 року до Верховної Ради України листом від 17 вересня 2015 року № 01/1-62вих-15 за підписом Генерального прокурора України В.Шокіна направлено для розгляду подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_7, яке підготовлене прокурором відділу Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Наливайко М. та підтримане Генеральним прокурором України.

У листі, посилаючись на частину другу статті 80 Конституції України, частину першу статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України", частину другу статті 482 Кримінального процесуального кодексу України, статтю 218 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України", Генеральний прокурор України просив розглянути вказане подання та прийняти відповідне рішення.

Згідно зі стенограмою пленарного засідання Верховної Ради України 17 вересня 2015 року, яка міститься у матеріалах справи, достовірність якої учасниками судового розгляду не оспорюється, перебуваючи біля трибуни, Генеральний прокурор України Шокін В.М., починаючи з 17:20, розпочав доповідь, під час якої поінформував народних депутатів України про хід розслідування кримінального провадження стосовно подій, які відбулися 31 серпня 2015 року біля Верховної Ради України. Під час доповіді Генеральний прокурор України звернув увагу народних депутатів України на наявність і кримінального провадження за фактами вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів одним із народних депутатів України та висловив бажання продемонструвати один із фрагментів слідчих розшукових дій.

Народним депутатам України у сесійній залі Верховної Ради України було продемонстровано відеозапис, який стосується народного депутата України ОСОБА_7

Після демонстрації відеозапису Генеральний прокурор України звернувся до народних депутатів України та попросив невідкладно, негайно дати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_7

Як видно з відеозапису засідання Верховної Ради України, який був оглянутий судом у судовому засіданні, після демонстрації відеозапису Генеральний прокурор України звернувся до Голови Верховної Ради України та передав йому своє подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_7

У свою чергу Голова Верховної Ради України поставив на голосування включення питання щодо надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_7 до порядку денного. За включення до порядку денного цього рішення проголосувало 289 народних депутатів України.

Далі на голосування було поставлено й проект постанови Верховної Ради України про притягнення до кримінальної відповідальності та арешт народного депутата України ОСОБА_7

Верховною Радою України проведено голосування, за наслідками якого прийнято Постанову. За таке рішення проголосувало 262 народних депутатів України.

Це питання було розглянуто та прийнято рішення у проміжок часу з 17:20 до 17:32, тобто у цілому протягом 12 хвилин, у тому числі й з урахуванням часу демонстрації відеозапису.

Суд вважає, що дії щодо включення до порядку денного сесії Верховної Ради України 17 вересня 2015 року питання щодо надання згоди на притягнення народного депутата України ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, затримання та арешт, щодо розгляду цього питання на сесії Верховної Ради України, а також Постанова Верховної Ради України від 17 вересня 2015 року № 706-VІІІ "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_7" не відповідають вимогам Регламенту.

Суд відповідно до вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді цієї справи повинен перевірити, чи прийняті рішення та вчинені дії: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Усупереч вимогам Регламенту питання щодо надання згоди на притягнення народного депутата України ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, затримання та арешт не було попередньо підготовлено до розгляду на сесії Верховної Ради України відповідним Комітетом Верховної Ради України, а отже, і не могло бути включено до порядку денного сесії Верховної Ради України 17 вересня 2015 року.

Щодо кожного виду запобіжного заходу стосовно народного депутата України, які можуть пропонуватися Генеральним прокурором України, повинно бути подано окреме подання. Цим вимогам Регламенту подання не відповідало, але питання про повернення подання Генеральному прокурору України вирішено не було.

Комітет Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України подання Генерального прокурора України про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України ОСОБА_7 на своєму засіданні не розглядав і жодного висновку з цього питання не надавав.

Народному депутату України ОСОБА_7 не було запропоновано надати відповідні письмові пояснення Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України щодо вчинення правопорушень, зазначених у поданні Генерального прокурора України від 17 вересня 2015 року, і він на час розгляду Верховною Радою України питання про згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, затримання та арешт із змістом подання не був ознайомлений, а тому, об'єктивно не мав можливості надавати відповідні пояснення.

Саме подання Генерального прокурора України містить у собі відомості стосовно семи епізодів правопорушень, його зміст у повному обсязі не був озвучений головуючим на сесії Верховної Ради України та копії завчасно не були надані кожному з народних депутатів України для ознайомлення. Продемонстрований народним депутатам України відеозапис стосувався лише одного епізоду правопорушення, зокрема епізоду щодо отримання неправомірної винагороди за сприяння приватному підприємцю отримати дозвіл на розроблення та видобування піску.

На засіданні сесії Верховної Ради України перед голосуванням народні депутати України, у тому числі й народний депутат ОСОБА_7, не обговорювали подання Генерального прокурора України та час для запитань до суб'єкта подання і народного депутата України ОСОБА_7 не відводився.

Внаслідок цього народні депутати були позбавлені можливості отримати всебічну та повну інформацію стосовно усіх обвинувачень у скоєнні правопорушень та обставин, які могли вплинути на результати голосування, а врешті й об'єктивно визначитися у голосуванні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень оскаржувані дії вчинені та рішення прийнято у спосіб, не передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Недотримання Регламенту, який для Верховної Ради України, її органів та посадових осіб є обов'язковим, потягло за собою порушення права народного депутата України ОСОБА_7 на ухвалення Верховною Радою України щодо нього об'єктивного, обґрунтованого та справедливого рішення.

Згідно з статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 09 січня 2013 року (справа "Олександр Волков проти України"), розглянувши матеріали, дійшов висновку, що рішення про звільнення заявника (ОСОБА_15) було проголосоване при відсутності більшості народних депутатів. Присутні на пленарному засіданні народні депутати свідомо та незаконно голосували за своїх численних відсутніх колег. Отже, рішення було ухвалене з порушенням статті 84 Конституції України, статті 24 Закону України "Про статус народного депутата України" 1992 року та статті 47 Регламенту Верховної Ради, які вимагають від народних депутатів особистої участі у засіданнях та голосуванні. За цих обставин Суд вважає, що голосування щодо звільнення заявника з посади порушило принцип юридичної визначеності на порушення, а тому і пункт 1 статті 6 Конвенції.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частинами першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником Верховної Ради України ОСОБА_8 не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та рішення Верховної Ради України, що є підставою для висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини п'ятої статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:

1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині;

2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії;

3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.

Суд не погоджується з правовою позицією представника Верховної Ради України ОСОБА_8 щодо наявності у Верховної Ради України підстав для розгляду подання Генерального прокурора України та прийняття за результатами його розгляду рішення за спрощеною процедурою.

Згідно з частинами першою та другою статті 50 Регламенту у разі необхідності Верховною Радою з додержанням обмежень, передбачених частинами другою та третьою цієї статті, може бути прийняте рішення про одноразове відхилення (ad hoc) від процедур, передбачених цим Регламентом. Таке рішення приймається без обговорення шляхом голосування, яке проводиться після внесення відповідної пропозиції і заноситься до протоколу пленарного засідання Верховної Ради.

Прийняття рішення про одноразове відхилення (ad hoc) від процедур, передбачених цим Регламентом, не допускається, якщо така процедура, одноразове відхилення (ad hoc) від якої пропонується, зумовлена вимогами Конституції України або закону.

Водночас частиною шостою статті 221 Регламенту визначено, що обговорення питання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата України здійснюється виключно за процедурою повного обговорення (стаття 30 цього Регламенту).

Не є виправданим і посилання представника Верховної Ради України на те, що за прийняття Верховною Радою України відповідного рішення проголосували п'ять з семи присутніх на засіданні сесії народних депутатів, які є членами Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України, оскільки фактично Комітет на своєму засіданні внаслідок відсутності матеріали подання Генерального прокурора України не розглядав і відповідний висновок не приймав та Верховній Раді України не надавав. Між тим, наявність такого висновку є обов'язковим і він відповідно до частини п'ятої статті 221 Регламенту України мав бути оголошений головою відповідного Комітету або визначеним Комітетом представник.

Щодо наявності в окремих народних депутатів України права ініціювати перед Верховною Радою України перегляд оскаржуваного рішення, то суд вказує на те, що це не є предметом спору і у суду не виникає обов'язку надавати правову оцінку відповідним обставинам.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Позов ОСОБА_7 до Верховної Ради України, треті особи: ОСОБА_10, Генеральний прокурор України, про визнання дій неправомірними, визнання незаконною і скасування Постанови Верховної Ради України задовольнити.

Визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо включення до порядку денного пленарного засідання третьої сесії VІІІ скликання Ради 17 вересня 2015 року та розгляд питання про надання згоди на притягнення його як народного депутата України до кримінальної відповідальності, затримання та арешт.

Визнати незаконною та скасувати Постанову Верховної Ради України від 17 вересня 2015 року № 706-VІІІ "Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання та арешт народного депутата України ОСОБА_7".

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку заяву не буде подано.

Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2015 року.

Судді Горбатюк С.А.

Смокович М.І.

Сорока М.О.

Стрелець Т.Г.

Чумаченко Т.А.