Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/800/14514/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та скасування рішення,

встановила:

У липні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області по застосуванню до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 фінансових санкцій на підставі положень пунктів 4, 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області від 30.05.2013 №0369 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в сумі 1918,79 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області від 30.05.2013 №0363 про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, в сумі 3837,58 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення суду щодо застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця та зареєстрований, відповідно до повідомлення про взяття на облік фізичної особи-підприємця в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, керуючись пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийняло рішення № 0363 від 30.05.2013 про застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 3837,58 грн.

Водночас, керуючись пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області прийняло рішення № 0369 від 30.05.2013 про застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 1918,79 грн.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області протиправно винесено рішення №0363 від 30.05.2013 про застосування до відповідача фінансових санкцій за несвоєчасне подання розрахунку звітності до органів пенсійного фонду за 2010 рік на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяла на дату прийняття пенсійним органом рішення про застосування .

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року №21-367а12 та від 04 червня 2013 року №21-170а13.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про неправомірність застосування фінансових санкцій до позивача на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області № 0369 від 30.05.2013 про застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 1918,79 грн. на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з огляду на наступне.

Сплата страхових внесків здійснюється у строки, визначені частиною шостою статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - щоквартально, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Суми несплачених страхових внесків вважаються простроченою заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми

Згідно із абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області при прийнятті рішення щодо застосування фінансових санкцій за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків діяло правомірно.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 3 липня 2012 року № 21-157а12.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо обґрунтованості задоволення позову в частині скасування рішення № 0369 від 30.05.2013 про застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 1918,79 грн., оскільки донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків нарахована за період з 2010 року.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права - судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Керуючись статтями 220, 222, 223,226, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

постановила:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 - скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та скасування рішення - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасовання рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області від 30.05.2013 №0369 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в сумі 1918,79 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній