Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/14473/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про призначення пенсії державного службовця,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області (з урахуванням доповнень позовних вимог ) про визнання протиправним рішення та його скасування, зобов'язання Управління пенсійного фонду України Автозаводського району м. Кременчук Полтавської області призначити та здійснювати виплату позивачу пенсію за нормами ст. 37 ЗУ «Про державну службу» з 01 квітня 2009 року.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення по справі та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, одержує пенсію за вислугу років, як працівник освіти. На даний час працює в Кременчуцькій районній раді на посаді керуючого справами виконавчого апарату.

30 березня 2009 року позивач звернувся до Управління пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука із заявою про призначення йому пенсії у відповідності до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», так як має понад 26 років стажу служби в органах місцевого самоврядування та надав всі необхідні документи про стаж та заробітну плату.

Рішенням колегіального органу з призначення пенсії Управління пенсійного фонду Автозаводського району № 6 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії державного службовця з причини не досягнення пенсійного віку.

Задовольнячи позовні вимоги суди попередніх інстанцій послалися на те, що оскільки позивачеві вже призначена пенсія відповідно до пункту 2 розділу ХV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то у нього є право і на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Проте колегія суддів з таким висновком судів попередніх інстанції не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками - 60 років, жінками - 55 років.

Отже, чинним законодавством передбачено пенсійний вік для чоловіків - 60 років.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, набуде права на призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» після досягнення пенсійного віку 60 років, а саме - з 28.04.2015 року.

Таким чином, рішення Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області № 6 про відмову позивачу в призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» прийняте правомірно, правові підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, суди дійшли до помилкового висновку про задоволення позову.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи апеляційним судом встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення апеляційної інстанцій і ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про призначення пенсії державного службовця.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий : О.І. Гаманко

Судді: С.В. Білуга

А.Ф. Загородній