Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/64477/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5.12.2013р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальд енд Візе»

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

12.06.2013 р. з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання протиправними дій посадових осіб Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області (далі Інспекція) при проведенні позапланової перевірки, складання акта перевірки, протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності та про скасування постанови про накладення штрафу звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Вальд енд Візе» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачем було порушено порядок проведення перевірки та безпідставно застосовано до Товариства штраф.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5.12.2013 р., позов задоволено частково : визнано протиправними дії посадових осіб Інспекції, які полягають у складанні протоколу від 08.02.2013р. і винесенні постанови від 14.02.2013р. № 6/9-Ю та скасовано від 14.02.2013р.

Не погодившись з судовими рішеннями, Інспекція звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому, скаржник зазначила, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог та не враховано, що позивачем пропущено строк на звернення до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної перевірки Інспекцією винесено припис від 8.02.2013р. про усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та прийнято постанову від 14.02.2013р. про накладення штрафу.

Копію постанови при накладення штрафу Товариство отримало 14.02.2013р.

Відповідно до статі 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» постанову центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Таким чином, законом встановлено 15 денний строк для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

Статтею 100 КАС України обумовлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивачем не наведено причин пропуску строку до суду, які можна визнати поважними, тобто такими, що об'єктивно унеможливлювали своєчасного звернення Товариства з адміністративним позовом, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України, якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції повинен був залишити без розгляду позов в частині скасування постанови Інспекції від 14.02.2013р., а суд апеляційної інстанції, всупереч приписів статті 203 КАС України, зазначене порушення норм процесуального права не виправив.

Що стосується решти позовних вимог Товариства, то колегія суддів враховує наступне.

Відмовивши в задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправними дій посадових осіб Інспекції при проведенні позапланової перевірки та складання акта перевірки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «;Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» відповідачу надано право проведення перевірок у сфері містобудівної діяльності та фіксуванні результатів перевірки шляхом складення акту.

Проте, вищезгаданим чинним законодавством до компетенції Інспекції віднесено також і притягнення суб'єктів містобудування до відповідальності та розгляд справ про правопорушення, передбачені Законом «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Відтак, складання за наслідками проведеної перевірки протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності входить до компетенції Інспекції, а перевірка обґрунтованості висновків органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій можлива виключно під час розгляду позову про оскарження постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що при складанні протоколу від 8.02.2013р. про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідач діяв всупереч вимог чинного законодавства та поза межами наданої йому компетенції, що унеможливлює задоволення адміністративного позову в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222,223,228,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5.12.2013 р. скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вальд енд Візе» в частині скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області №6/9-Ю від 14.02.2013р. залишити без розгляду.

В задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз