Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року                              м. Київ                    К/800/13554/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі за позовом Літвінової Стефанії Павлівни до Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області про перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

встановив:

29 липня 2009 року Літвінова С. П. звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Позов умотивований тим, що позивач, як особа, віднесена до категорії дітей війни, має право в спірний період на доплату до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак відповідачем доплати до пенсії нараховувалися і сплачувалися не у належному розмірі, чим порушені права позивача.

Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 17 січня 2011 року позов задоволено частково: відповідача зобов’язано провести нарахування та виплату на користь Літвінової С. П. недоплаченої щомісячної державної соціальної грошової допомоги як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 січня 2009 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року скасовано постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 17 січня 2011 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: відповідача зобов’язано нарахувати та виплатити на користь Літвінової С. П. щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 серпня 2008 року по 01 січня 2009 року на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка обчислюється відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум. Позовні вимог в частині періоду з 09 липня 2007 року по 28 січня 2008 року залишені без розгляду на підставі статей 99 100 КАС України у зв’язку з пропущенням позивачем річного строку звернення до суду та відсутністю підстав для його поновлення.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як установлено судами, Літвінова С. П., 1933 року народження, відноситься до категорії дітей війни та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області.

Передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» доплата до пенсії відповідачем на користь позивача в період з 09 липня 2007 року не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась частково.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині періоду з 09 липня 2007 року по 28 січня 2008 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача до суду) річний строк звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення.

Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач в період з 22 серпня 2008 року по 1 січня 2009 року мала право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів частково погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини другої статті 99 КАС України в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача до суду з цим позовом, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, як вже зазначено, позивач звернувся до суду 29 липня 2009 року, заявивши позовні вимоги щодо періоду з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Заявивши клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач не надав належних доказів поважності його пропуску, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення такого строку.

Частина друга статті 5 КАС України встановлює, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Стаття 100 КАС України в редакції, яка була чинна на момент винесення оскаржуваного судового рішення та є чинною на момент касаційного перегляду, передбачає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Втім, слід зауважити на тому, що за приписами частини першої статті 100 КАС України в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача до суду, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як убачається з матеріалів справи, під час судового розгляду відповідач зауважував на тому, що позивачем установлений процесуальним законом строк звернення до суду пропущено.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишення без розгляду позовної заяви у відповідній частині позовних вимог.

Однак, суд апеляційної інстанції припустився помилки при визначенні періоду позовних вимог, які підлягають залишенню без розгляду. Так, замість періодів з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 липня 2008 року, суд апеляційної інстанції залишив без розгляду позовні вимоги з 09 липня 2007 року по 28 січня 2008 року.

Щодо задоволених судом апеляційної інстанції позовних вимог колегія суддів зазначає таке.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, ще дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується не тільки для визначення розмірів пенсій, та не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком. Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Згідно із підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (далі – Закон № 107-VI) текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону № 107-VI.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей вказаного закону, що визнані неконституційними.

Таким чином, з ухваленням Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону № 107-VI, указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, а тому відповідач з 22 травня 2008 року повинен був нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Слід звернути увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії, на чому наполягав відповідач під час судового розгляду справи та зазначив у касаційній скарзі, не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Втім, суд апеляційної інстанції припустився помилки при визначенні періоду позовних вимог, які підлягають задоволенню.

З урахуванням викладених вище обставин, зокрема щодо періоду позовних вимог, які підлягають залишенню без розгляду, задоволенню підлягають позовні вимоги про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з 29 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Статтею 225 КАС України суду касаційної інстанції надано право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220 222 223 225 230 232 КАС України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

Адміністративний позов Літвінової Стефанії Павлівни задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді Львівської області нарахувати та виплатити на користь Літвінової Стефанії Павлівни щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 29 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року на підставі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка обчислюється відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.

Позовну заяву Літвінової Стефанії Павлівни до Управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді Львівської області в частині позовних вимог щодо зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 липня 2008 року залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 238 239-1 КАС України.

Судді: