Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2015 р. м. Київ К/800/63210/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМороз Л. Л., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора Реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Максімової Валентини Леонідівни, третя особа: Управління Держземагенства у Мелітопольському районі Запорізької області про визнання протиправним рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Максімової В. Л., Управління Держземагенства у Мелітопольському районі Запорізької області про визнання протиправним рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач зазначає, що рішенням № 1 засновника Фермерського господарства "Агро Чевенгур" від 10 квітня 2013 року вирішено створити Фермерське господарство, для чого позивачем підготовлено та подано до відповідача для державної реєстрації усі необхідні документи.

Повідомленням від 17 липня 2013 року державним реєстратором Максімовою В. Л. відмовлено позивачу в державній реєстрації Фермерського господарства «Агро Чевенгур» з посиланням на порушення порядку створення юридичної особи.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 рок, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судами норм процесуального та матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що позивачем раніше було створено Селянське (фермерське) господарство "Чевенгур". Для організації господарства засновнику фермерського господарства ОСОБА_4 видано державний акт НОМЕР_1 на постійне користування земельною ділянкою, площею 45 га.

У подальшому позивач звернувся до реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області із заявою про реєстрацію новоствореного Фермерського господарства «Агро Чевенгур», додавши до неї вказаний державний акт, у результаті розгляду якої спірним рішенням позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації новоствореного фермерського господарства на підставі того, що позивачем порушено порядок створення юридичної особи, встановлений законом.

Також, судами встановлено, що на момент розгляду справи господарським судом Запорізької області Фермерське господарство "Чевенгур", засновником якого був позивач, визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру, про закінчення якої або про зупинення якої позивач суду не повідомив.

Не погоджуючись з рішенням та діями відповідача, позивач заявив цей позов.

Відмовляючи у позові, суди виходили того, що вказаний державний акт на земельну ділянку вже використано позивачем при створенні Фермерського господарства "Чевенгур", а станом на момент розгляду справи щодо останнього тривала ліквідаційна процедура.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Згідно із ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

За приписами ч. 6 цієї ж статті у разі державної реєстрації фермерського господарства крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено, що державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, які передбачені ч. 1 ст. 27 цього Закону.

За приписами ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:

наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої статті 35 цього Закону;

наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;

використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування державного органу або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України;

невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону щодо найменування окремих видів юридичних осіб (банк, кредитна спілка, недержавний пенсійний фонд тощо);

встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову у проведенні державної реєстрації юридичної особи. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації.

Водночас, слід мати на увазі, що така відмова має бути прийнята у відповідності до ст. 2 КАС України яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому з посиланням на норми закону та ніяким чином не містити декларативних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судами обох інстанцій, підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи є порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, у відмові про вчинення реєстраційної дії державний реєстратор не вказав обставини, на підставі яких він дійшов висновків щодо порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, що унеможливлює надання судом правової оцінки діям відповідача відповідно до ст. 2 КАС України, оскільки обставини, які свідчать про порушення порядку створення юридичної особи є вичерпними та наведені у ст. 27 Закону.

Утім, суди розглянули спір з підстав того, що державний акт на земельну ділянку використаний іншим товариством, тоді як така обставина в оскаржуваному рішенні відсутня.

Відсутність цих обставин в оскаржуваному рішенні виключає можливість їх доведеність в суді.

Окрім того, заперечення відповідача, що стосуються земельної ділянки, не знаходять свого підтвердження у ст. 27 Закону як підстави для відмови у реєстрації юридичної особи.

Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень не можна вважати обґрунтованим, який містить обставини, що мають значення для його прийняття, а відтак колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів про відмову в позові в частині визнання протиправними дій та скасування рішення про відмову у державній реєстрації.

Щодо вимоги про зобов'язання вчинити дії, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 2 статті 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Таке втручання не можуть бути виправдані з підстав доцільності та необхідності врегулювання спірних відносин.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Таким чином вимога про зобов'язання зареєструвати юридичну особу не підлягає задоволенню, оскільки призведе до того, що суд перебере на себе повноваження відповідача та втрутиться в його дискреційні повноваження.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати дії Державного реєстратора Реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Максімової Валентини Леонідівни щодо прийняття повідомлення № 02-05/10 від 17 липня 2013 року про відмову у проведенні державної реєстрації Фермерського господарства "Агро Чевенгур" протиправними.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Державного реєстратора Реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Максімової Валентини Леонідівни № 02-05/10 від 17 липня 2013 року про відмову у проведені державної реєстрації Фермерського господарства "Агро Чевенгур".

В решті в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: