Постанова ВАСУ від 16.02.2016 року у справі №1-28/2008

Друк

Пошук

364

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/20459/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Білуги С.В., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2011 року

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України, Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області

про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність щодо не проведення перерахунку та виплати заробітної плати за період з 03 грудня 2007 року по 30 жовтня 2009 року з урахування посадового окладу в розмірі 8,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, в частині не проведення перерахунку та виплати надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року по 30 жовтень 2009 року від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, в частині надання довідок для призначення пенсії без врахування недоплаченої заробітної плати та в частині нарахування та сплати вихідної допомоги не в повному обсязі.

- визнати недійсними довідки №08-23/1673 від 27 листопада 2009 року та №08-23/1672 від 27 листопада 2009 року надані Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області управлінню Пенсійного фонду України в м. Авдіївка;

- зобов'язати Міністерство фінансів України, ДСА України профінансувати та виділити ТУ ДСА України в Донецькій області кошти для проведення перерахунку заробітної плати надбавки за вислугу років з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та нарахування вихідної допомоги у розмірі 31 місячної заробітної плати;

- зобов'язати ТУ ДСА в Донецькій області донарахувати та виплатити позивачу заробітну плату, надбавку за вислугу років з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, вихідну допомогу у розмірі 31 місячної заробітної плати;

- надати УПФ України в м. Авдіївка довідку про заробітну плату для обчислення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) судді у відставці з включенням до неї відомостей про належну заробітну плату, обчислену до вимог законодавства;

- зобов'язати УПФ України в м. Авдіївка провести з дня звернення за призначенням пенсії її перерахунок відповідно до довідок про належну заробітну плату, обчислену відповідно до вимог законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року, зміненою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2011, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність ТУ ДСА в Донецькій області та зобов'язано МФ України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування ДСА України для ТУ ДСА в Донецькій області на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати позивачу з 19 серпня 2009 року по 30 жовтня 2009 року заробітної плати. Зобов'язано ТУ ДСА в Донецькій області виділити Авдіївському міському суду Донецької області додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді у відставці недоплаченої заробітної плати за період з 19 серпня 2009 року по 30 жовтня 2009 року з розрахунку 8,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет України на 2009 рік, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді. Визнано неправомірною бездіяльність ТУ ДСА в Донецькій області та зобов'язано ТУ ДСА України в Донецькій області надати УПФ України в м. Авдіївка Донецької області довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з період з 19 серпня 2009 року до 30 жовтня 2009 року з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати, розмір якої був встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У абзацах другому, третьому та четвертому резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року доповнено: «з 22 травня 2008 року по 30 жовтня 2009р. надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас».

Міністерство фінансів України та ТУ ДСА в Донецькій області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подали касаційні скарг в яких посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши наведені доводи касаційних скарг, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 21 червня 2001 року ОСОБА_1 обрано безстроково суддею Авдіївського міського суду Донецької області, з 02 вересня 2004 року працював на посаді голови Авдіївського міського суду Донецької області.

30 жовтня 2009 року позивач звільнений із займаної посади, у зв'язку із виходом у відставку за віком.

З 01 січня 2006 року нарахування посадового окладу позивача обчислювалося з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243, тобто виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007 - 2010 роки.

Наведене, на думку позивача, порушує його конституційні права на оплату праці судді, оскільки частина заробітної плати позивачу не виплачена.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, зокрема з 19 серпня 2009 року, позивач мав право на отримання заробітної плати згідно статті 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», тобто, з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Разом з тим, на рівні Закону України «Про статус суддів» посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього закону постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 встановлено, що для вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів, розміри посадових окладів яких визначаються залежно від кількості розмірів мінімальної заробітної плати, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 та іншими нормативно-правовими актами, розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати перерахунок не провадиться.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 доповнено постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 пунктом 4-1 наступного змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться».

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року вказану постанову залишено без змін. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.

Водночас, визнання незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, при наявності постанов Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та від 31 грудня 2005 року № 1310, які також стосуються питання обчислення заробітної плати суддів, не давало підстав відповідачу у період з 03 грудня 2007 року (дата набрання постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року законної сили) до 01 січня 2012 року (дата втрати чинності скасованої нею постанови Кабміну) здійснювати виплату заробітної плати у заявлених розмірах.

В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865. Питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року скасовано вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України.

При цьому, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу заробітної плати у заявлених розмірах в період з 19 серпня 2009 року (дата набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року законної сили) по 13 квітня 2011 року (дата її скасування постановою Вищого адміністративного суду України), з огляду на наступне.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт може бути визнаний адміністративним судом незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, між тим втрачає чинність він лише при умові наявності відповідного запису про це у резолютивній частині рішення суду про визнання такого нормативно-правового акту нечинним.

У резолютивній частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року зазначено: «визнати незаконними постанову Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865».

Разом з тим, рішення про визнання нечинними вказаних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, судом не приймалось.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату позивачу заробітної плати та інших виплат з урахуванням постанови Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року, оскільки оскаржувані положення постанов Кабінету Міністрів України, будучи визнані судом незаконними, нечинними не визнавались, а тому підлягали виконанню.

Водночас, частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» було передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року №19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865, зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 справа № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 61 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» яким внесено зміни до статті 44 Закону України «Про статус суддів».

Згідно підпункту 1 пункту 2 розділу XII «;Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції Закону України від 23 грудня 2010 року № 2856-VI) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про статус суддів», крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 01 січня 2011 року, та частин першої - четвертої статті 44, які втрачають чинність з 01 січня 2012 року.

Враховуючи перевагу положень частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) над нормами постанови Кабінету Міністрів України, в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років, позовні вимоги в частині недоплаченої ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року по 30 жовтня 2009 року (закінчення повноважень) надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 червня 2014 року у справі № 21-91а14.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» при досягненні суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного грошового утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Колегія суддів зазначає про те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання прямо залежить від заробітної плати, яку отримував позивач.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але судами попередніх інстанцій допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року по 30 жовтня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, відповідно до положень частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

М.М. Заїка