Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2014 р. м. Київ К/800/651/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівДонця О. Є., Чумаченко Т. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 11 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Голови Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Гартіка Валерія Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

установив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, в якому просив визнати протиправними дії голови Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Гартіка В. В. щодо порушення процедури розгляду клопотань ОСОБА_4 від 21 березня 2013 року та від 12 квітня 2013 року про надання безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації згідно із нормами статті 118 Земельного кодексу України та невинесення на розгляд сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області вказаних клопотань; зобов'язати голову Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Гартіка В. В. винести на засідання чергової сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та розглянути подані ОСОБА_4 клопотання від 21 березня 2013 року та від 12 квітня 2013 року про надання безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, орієнтовною площею 0,15 га, в межах смт. Козин; зобов'язати відповідача відшкодувати на користь позивача шкоду, завдану його протиправним діями, у сумі 20 000 грн. 00 коп.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 11 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року, в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 21 березня 2013 року представник позивача в порядку ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України звернувся до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з клопотанням про отримання безоплатно у власність позивача земельної ділянки, в якому просив визначити ОСОБА_4 земельну ділянку без його погодження та виділити земельну ділянку, орієнтовним розміром до 0,15 га, в межах смт. Козин Київської області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Листом від 01 квітня 2013 року № 382 за підписом селищного Голови Гартіка В. В. Козинська селищна рада повідомила позивачу, що його клопотання не може бути розглянуте по суті у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

12 квітня 2013 року представник позивача в порядку ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України звернувся до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з повторним клопотанням про отримання безоплатно у власність позивача земельної ділянки аналогічного змісту.

Листом Козинської селищної ради від 19 квітня 2013 року № 434 за підписом селищного голови позивачу повідомлено через те, що його клопотання не може бути розглянуте по суті відповідно до вимог ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками судів.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями частини шостої статті 118 ЗК громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною сьомою вказаної статті ЗК встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень.

Відповідно до п. 8 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

На підставі наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в статях 116, 118 ЗК. Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у статті 118 ЗК. Рішення, дію або бездіяльність цих органів щодо надання земельних ділянок може бути оскаржено до суду.

Тобто, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що в діях відповідача відсутні протиправні дії, які полягають у прийнятті відповідачем вищевказаних листів.

Оскільки при вирішенні спору суди неправильно застосували норми матеріального права, то касаційну скаргу в цій частині слід задовольнити, а також зобов'язати відповідача винести на засідання чергової сесії селищної ради розгляд клопотань позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року № 21-358а13.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивача в частині зобов'язання голови Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Гартіка В. В. (відповідач у справі) розглянути подані ОСОБА_4 клопотання, оскільки така вимога направлена до посадової особи відповідача, тоді як це відноситься до виключної компетенції ради - суб'єкта владних повноважень, а суд не може підміняти державний орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача відшкодувати на користь позивача шкоду, завдану його протиправним діями, у сумі 20 000 грн, то з цього приводу слід зазначити таке.

Згідно із ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Здійснивши системний аналіз ст. 87 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що зазначені витрати не входять до складу вимоги майнового характеру, а тому не є збитками в розумінні ст. ст. 22, 1166 ЦК України і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, заявлена позивачем сума збитків складається із витрат на оплату юридичних послуг, а тому такі витрати не можуть бути задоволені в якості збитків відповідно до приписів ст. ст. 22, 1166 ЦК України.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписам наведеної норми кореспондують положення частини четвертої статті 21 КАС, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Між тим адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності. Адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Таким чином вимоги позовної заяви не відповідають змісту вимог, які відповідно до процесуального закону можуть бути заявлені в суді адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суди дійшли до обґрунтованих висновків про відсутність підстав задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 11 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року в частині відмови в задоволені позову про визнання протиправними дії голови Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Гартіка Валерія Володимировича щодо порушення процедури розгляду клопотань ОСОБА_4 від 21 березня 2013 року та від 12 квітня 2013 року про надання безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації згідно з нормами статті 118 Земельного кодексу України та не винесення на розгляд сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області вказаних клопотань та зобов'язання голови Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Гартіка Валерія Володимировича винести на засідання чергової сесії селищної ради подані ОСОБА_4 клопотання скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Визнати протиправними дії голови Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Гартіка Валерія Володимировича щодо порушення процедури розгляду клопотань ОСОБА_4 від 21 березня 2013 року та від 12 квітня 2013 року про надання безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації згідно з нормами статті 118 Земельного кодексу України та не винесення на розгляд сесії Козинської селищної ради Обухівського району Київської області вказаних клопотань.

Зобов'язати голову Козинської селищної ради Обухівського району Київської області Гартіка Валерія Володимировича винести на засідання чергової сесії селищної ради клопотання ОСОБА_4 від 21 березня 2013 року та від 12 квітня 2013 року про надання безоплатно у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, орієнтовною площею 0,15 га.

В іншій частині постанову Обухівського районного суду Київської області від 11 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: