Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2015 р. м. Київ К/800/6337/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Голяшкіна О.В.,

Горбатюка С.А.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" до Чопської митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Голден Фрутс» звернулось з адміністративним позовом до суду, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Чопської митниці Міндоходів про коригування заявленої митної вартості товарів від 05.12.2012 року №305000003/2012/100347/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 05.12.2012 року № 305000003/2012/10043, стягнути з Державного бюджету України на його користь суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 7969,91 грн. та ПДВ у розмірі 17533,80 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 року, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Чопської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 05.12.2012 року №305000003/2012/100347/2; визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 05.12.2012 року №305000003/2012/10043; постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені суми ввізного мита у розмірі 7969,91 грн. та ПДВ у розмірі 17553,80 грн.

Розгляд касаційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Чопська митниця Міндоходів подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.12.2012 року ТОВ «Голден Фрутс» до митного оформлення подана вантажна митна декларація №305090000/2012/018476 з метою митного оформлення товару: «Продукти рослинного походження: хурма свіжа, категорія 1, врожай 2012 року, вирощена в Іспанії, столова, для споживання людиною, без первинної упаковки, торгівельної марки «Permision», а також продукти рослинного походження, помідори свіжі, сорту «Чері», категорія 1, вирощені в Іспанії, врожай 2012 року, столові, для споживання в їжу, розфасовані для роздрібної торгівлі в первинну упаковку, торгівельної марки «COPROHNIJAR».

Митна вартість товару визначалась декларантом за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 135 473,84 грн.

Після прийняття митної декларації на товар відбулось спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику про заниження митної вартості товару, що стало підставою витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару; виписку із бухгалтерської документації; інші документи за власним бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість.

Оскільки позивач відмовився подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, Митницею зроблено відповідний запис на звороті запиту від 04.12.2012 року №2621-17/39 та за поданою митною декларацією у митному оформленні відмовлено з підстав невірного визначення митної вартості товару, що послужило підставою 05.12.2012 року винесення Рішення про коригування митної вартості товару №305000003/2012/100347/2, яким визначено митну вартість товару за резервним методом на підставі наявної у митного органу цінової інформації (ЄАІС ДМСУ) та неможливістю застосування попередніх методів: «хурма» за рівнем митної вартості 1,3468 євро за 1 кг та товару «помідори» на рівні 1,1467 євро за 1 кг та 05.12.2012 року Митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 30305000003/2012/10043.

З метою недопущення псування товару, який має обмежений строк придатності, після винесення вищезазначеного Рішення та Картки відмови, позивач для ввезення товару на митну територію України подав ВМД № 305090000/2012/018506 від 05.12.2012 року, в якій вказав митну вартість, визначену митним органом у спірному рішенні.

При здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ) виявлено відхилення у рівні митної вартості товару, митна вартість якого перевірялась, в порівнянні із загальним рівнем цін на подібні товари.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.

Згідно ст. 55 Митного кодексу, яка регулює порядок коригування митної вартості товарів зазначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити в тому числі, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2); під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу (ч.4); декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (ч.5); на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді (ч.6).

Згідно ч. 1 ст.57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57); У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч.5 ст.57); При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (чт.6 ст.57); Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч.7 ст.57); У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до норм статті 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (ч.8 ст.57).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

У разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 57 МК України зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів, проте ці вимоги закону Митниця не виконала.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом на товар «хурма» за рівнем митної вартості 1,3468 євро за 1 кг та товару «помідори» на рівні 1,1467 євро за 1 кг, митний орган не зазначив, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України Митницею.

Митницею вимагались каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість товару; виписку із бухгалтерської документації; інші документи за власним бажанням декларанта, які б підтверджували заявлену митну вартість, проте в рішенні не зазначено, яким чином витребувані документи могли б вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

Проте, витребування митним органом переліку документів, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, є необґрунтованим.

Оскільки при визначенні митної вартості ввезених позивачем товару «хурма» та «помідори» Митницею взято за основу інформацію про митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за даними ПІК «Цінова інформація при визначенні митної вартості» ЄАІС ДМСУ, при вибору методу визначення митної вартості відповідач був зобов'язаний провести письмові консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності, що не було дотримано.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, доказів того, що Митницею були дотримані вимоги ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, щодо проведення з декларантом консультацій про обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, Митницею не надано.

Відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи не містили жодних суперечностей чи розбіжностей в тому числі щодо ціни товару, а посилання на розбіжності щодо оплати за товар, витрат на перевезення та відсутності документів про вартість страхування не підтверджено документально, оскільки як в рахунку-фактурі так і в рахунку-проформі заявлена ціна за одиницю ввезеного товару є ідентичною та не містить розбіжностей; витрати на транспортування підтверджуються договором; щодо страхування товару, то згідно Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор в рамках договору здійснив таке страхування.

Отже, Митницею не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей щодо ціни товару, а тому відомості про заявлену Товариством митну вартість є об'єктивними, та такими, що піддаються обчисленню і підтверджуються документально.

Також, митним органом було безпідставно застосовано метод № 6 (резервний) без зазначення обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли висновку, що позовна вимога стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками з огляду на таке.

Аналіз положень Митного кодексу України дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції, постановляючи у цій справі рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ, фактично визначили митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінили митний орган.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми ввізного мита та ПДВ належить скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у позові.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті рішення щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі у цій частині.

Керуючись ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Чопської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" на надмірно сплачених сум ввізного мита у розмірі 7969,91 грн. та податку на додану вартість у розмірі 17553,80 грн. та прийняти у цій частині нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Фрутс" надмірно сплачених сум ввізного мита у розмірі 7969,91 грн. та податку на додану вартість у розмірі 17553,80 грн.

В іншій частині постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: