Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2014 р. К/9991/41129/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року по справі № 2а/0470/442/12

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в

Дніпропетровській області (далі - ГУ МВС України в Дніпропетровській

області)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ГУ МВС України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 20896,44 грн. та стягнення з ГУ МВС України на користь позивача грошових коштів у розмірі 23248,96 грн., з яких 19830,51 грн. - сума на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 3418,45 грн. - три відсотка річних за час прострочення сплати суми боргу згідно статті 625 Цивільного кодексу України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ МВС України в Дніпропетровській області щодо донарахування та виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано відповідача донарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу, виходячи з розміру перерахованої заробітної плати за березень 2005 року, згідно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ГУ МВС України в Дніпропетровській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Оскільки відповідач вбачає незаконність оскаржуваних судових рішень в тому, що судами безпідставно задоволено позов в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, зобов'язання донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу і стягнення коштів, суд касаційної інстанції перевіряє їх законність та обґрунтованість в цій частині в межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 15 березня 2005 року № 64 о/с підполковника міліції ОСОБА_4, старшого слідчого в особливо важливих справах відділення з обслуговування Криворізької зони відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, скоєних організованими групами, слідчого управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, було звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР з 17 березня 2005 року.

Відповідно до статті 9 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_4 була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога.

Згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2008 року та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року ГУ МВС України в Дніпропетровській області донараховано до грошового забезпечення за березень 2005 року 33,3% премії, надбавку за особливі умови служби та кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань - 50%, а також донараховано за період з грудня 2003 року по березень 2005 року надбавку за звання «Заслужений юрист України» в розмірі 20% від посадового окладу. Виплату недоплаченого позивачу грошового забезпечення відповідачем проведено 9 вересня 2009 року.

ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, враховуючи зазначені вище судові рішення, провести перерахунок одноразової грошової допомоги виплаченої при звільненні та виплатити йому недоплачені кошти.

Відповідачем у задоволенні заяви позивача відмовлено, оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року в частині позовних вимог позивача до ГУ МВС України в Дніпропетровській області про перерахунок та донарахування одноразової грошової допомоги при звільненні відмовлено (а.с.11).

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, виходили з того, що згідно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року позивачу повинно бути донараховано та виплачено одноразову грошову допомогу, виходячи з розміру перерахованої заробітної плати за березень 2005 року.

При цьому судами не враховано, що зазначеною постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо зобов'язання відповідача після донарахування до заробітної плати за березень 2005 року: 33,3 % премії грошового забезпечення, надбавки за особливі умови служби та кваліфікацію, професійний ризик та виконання особо важливих завдань 50 % окладів грошового забезпечення перерахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відмовлено.

Крім того, суди попередніх інстанцій, зобов'язуючи відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, виходячи з розміру перерахованої заробітної плати за березень 2005 року, не врахували порядку і умов грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України 20 грудня 1990 року № ХІІ «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ отримують не заробітну плату, а грошове забезпечення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_4 в частині про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, зобов'язання донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу і стягнення коштів, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 159 вказаного Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм процесуального права, що призвело до порушення матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, зобов'язання донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу і стягнення коштів скасувати та в цій частині ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.