Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2014 р. м. Київ К/800/33413/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщені суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі № 817/1301/13-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області від 22 березня 2013 № Ф-179 про сплату недоїмки єдиного внеску в сумі 4 572 грн. 42 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, позовні вимоги задоволені. Скасована вимога управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області від 22.03.2013 р. про сплату недоїмки в сумі 4572,42 грн.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, платник єдиного податку та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі. ОСОБА_1 отримує пенсію згідно зі ст.55 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

УПФУ в Здолбунівському районі Рівненської області прийнята вимога №Ф-179 від 22.03.2013 р. про сплату боргу позивачем зі сплати єдиного внеску станом 01.03.2013 р. в розмірі 4572,42 грн..

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з 6 серпня 2011 року, ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з серпня 2011 року доповнена ч.4, згідно якої особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому позивач, як пенсіонер за віком, звільнений від сплати єдиного внеску.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо правомірності нарахування відповідачем боргу по сплаті єдиного внеску позивачу, яка являється пенсіонером за віком з призначенням пенсії на пільгових умовах та займається підприємницькою діяльністю.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.91 р. (далі Закон №1788).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, є платниками єдиного внеску.

Згідно з пп. 3 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону №2464 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка на суми, самостійно визначені, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ст. 6 Закону №2464 встановлено обов'язки платників єдиного внеску: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком і зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики; у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік у територіальному органі Пенсійного фонду як платник єдиного внеску; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

З 6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", яким внесені зміни до ч.4 ст.4 Закону № 2464. Відповідно до цих змін фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виходячи з наведеного зазначеною нормою визначені дві умови звільнення платника від сплати єдиного внеску: наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється у відповідності всім умовам, визначеним законом, зокрема, досягнення певного віку, після якого вона має право на призначення відповідної пенсії.

Згідно ст.1 Закону №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Законом №1058 передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з абз. 7 ч.2 ст.5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Від сплати єдиного внеску звільняються особи, що мають статус пенсіонера за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788 "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Так, згідно з ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Позивачу призначена пенсія за віком із застосуванням ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, він не є пенсіонером за віком у розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не звільняється від його сплати.

Згідно з п.1 постанови правління Пенсійного фонду України від 25.03.2004 р. №4-1 "Про Порядок обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах" (далі - Постанова) документом, який підтверджує призначення громадянину пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.4 Додатку до згаданої Постанови посвідчення є документом, що підтверджує право на одержання пенсії і засвідчує особу його власника при одержанні належних до виплати сум пенсій, зверненні до органів Пенсійного фонду України та інших державних органів з питань пенсійного забезпечення.

Одночасно відповідно до п.45 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, документом, який підтверджує призначення особі пенсії, є пенсійне посвідчення, що видається органом, що призначає пенсію, відповідно до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду від 25.03.2004 р.

Отже, наявність у особи пенсійного посвідчення підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком.

З огляду на зазначене, фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах, згідно із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та обчислені за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і не досягли 60- річного віку, сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанції дійшли до помилкового висновку про наявність підстав щодо звільнення позивача від сплати єдиного внеску та скасування оскаржуваної вимоги.

Відповідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих та незаконних рішень.

За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої і апеляційної інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю і необґрунтованістю виходячи з вищенаведеного.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: