Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2014 р. м. Київ К/800/13907/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Вишковська В. І. Приходько Т. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 на постанову та ухвалуРівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 рокуу справі№ 817/4305/13-аза позовомДубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління мін доходів у Рівненській областідоФізичної особи - підприємця ОСОБА_7простягнення податкової заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 року у справі № 817/4305/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 року, стягнуто з ФОП ОСОБА_7 заборгованість перед бюджетом по податку на додану вартість в сумі 27 879,08 грн. на р/р 31111029700103, код платежу 14010100, одержувач Дубенське УК (м. Дубно), банк одержувача ГУДКСУ у Рівненській області, код ЄДРПОУ 38043480, МФО 833017.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм материального та процесуального права, зокрема, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, ст. ст. 71, 72, 86, 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

В грудні 2013 року Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області звернулася до суду з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_7 заборгованості в сумі 27 879,08 грн., з яких 21 713,00 грн. за основним платежем, 5 428,25 грн. штрафні фінансові санкції та пеня в розмірі 737,83 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій з посиланням на пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, виходили з того, що позивачем було винесено податкову вимогу № 91 від 05.03.2012 року на суму 27 139,34 грн., яка отримана відповідачем 13.03.2012 року, проте підприємцем не надано доказів сплати податкової заборгованості в загальній сумі 27 879,08 грн.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Таким чином, органи державної податкової служби мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Податковий орган зазначає, що податковий борг з податку на додану вартість в сумі 27 879,08 грн. виник на підставі акта перевірки № 117/17-39/НОМЕР_1 від 04.05.2011 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року у справі № 2а/1770/2434/2011.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 2а/1770/4324/2012, залишеною без змін ухвалою від 14.03.2013 року відмовлено в задоволенні позову про стягнення податкового боргу з ФОП ОСОБА_7 в сумі 27 911,37 грн. шляхом звернення стягнення на активи платника податків.

З вказаної постанови вбачається, що податковий борг з податку на додану вартість в сумі 27 911,37 грн. виник на підставі:

- поданих відповідачем декларацій від 17.06.2012 року № 9034278612 на суму 67,00 грн. та від 17.08.2012 року № 9050134555 на суму 124,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 27.05.2011 року № 0004891750 на суму 63 335,50 грн. (21 713,00грн. - основний платіж, 41 622,50 грн. - штрафні санкції);

- податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 10.09.2012 року № 3462351750 на суму 39,20грн.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкових зобов'язань нарахована платнику пеня з податку на додану вартість у сумі 737,83 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.08.2011 року у справі № 2а/1770/2434/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011 року № 0004891750 в частині визначення штрафної санкції в сумі 36 194,25 грн.

Відмовляючи в позові у справі № 2а/1770/4324/2012, суди виходили з наявності переплати в сумі 36 392,16 грн. та скасування судом податкового повідомлення-рішення від 27.05.2011 року № 0004891750 в сумі 36 194,25грн., що має наслідком відсутність у ФОП ОСОБА_7 податкового боргу за даним адміністративним позовом.

Не зважаючи на встановлення обставин відсутності податкового боргу, Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004891750/1 від 15.02.2013 року, яким визначено податок за додану вартість в сумі 27 879,08грн. (з яких 21 713,00грн. за основним платежем та 5 428,25 грн. штрафні фінансові санкції) з посиланням, як на підставу нарахування на акт перевірки № 117/17-39/НОМЕР_1 від 04.05.2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року у справі № 2а/1770/2434/2011, які були враховані при розгляді справи № 2а/1770/4324/2012.

Колегія суддів вважає, що прийняття податкового повідомлення-рішення № 0004891750/1 від 15.02.2013 року з підстав, що були предметом судового розгляду, суперечить положенням ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судового рішення, та вимогам ст. 19 Конституції України відносно зобов'язання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, позовні вимоги про стягнення податкового боргу з посиланням на таке рішення, задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального та процесуального права, що є підставою відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 року у справі № 817/4305/13-а скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак