Історія справи

Постанова ВАСУ від 13.03.2014 року у справі №800/910/13

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ справа № 800/910/13

Вищий адміністративний суду України у складі колегії суддів:

головуючого судді Єрьоміна А.В.

суддів Веденяпіна О.А.

Кравцова О.В.

Швеця В.В.

Юрченко В.П.

секретар судового засідання Щавінська С.В.

за участю:

позивача ОСОБА_4

представника відповідача Пантелейчук Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_4 до Вищої ради юстиції про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

4 грудня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Вищої ради юстиції про скасування рішення від 26 листопада 2013 року Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення з посади судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_4 за порушення присяги за відсутності ознак порушення присяги судді.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідач незаконно виніс оскаржуване ним рішення, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, а зазначені обставини не підпадають під ознаки порушення суддею присяги.

Рішення Вищої ради юстиції від 26 листопада 2013 року про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді апеляційного суду Донецької області за порушення присяги ґрунтується на довідці, складеній членом Вищої ради юстиції за результатами перевірки відомостей, викладених у пропозиції члена Вищої ради юстиції ОСОБА_7, щодо наявності підстав для звільнення судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_4 з посади за порушення присяги.

В довідці складеній членом Вищої ради юстиції ОСОБА_8 зроблено висновок про те, що ухвала Верховного суду України від 13 серпня 2009 року, свідчить про порушення мною, ОСОБА_4 присяги судді, оскільки дії суддів призвели до тяжких наслідків, а саме: до засудження до покарання людини за відсутності доказів її вини.

З таким висновком ОСОБА_4 не згоден, оскільки в ухвалі Верховного суду України йдеться про невиконання у повному обсязі вимог статті 324 Кримінального процесуального кодексу України ( тому справа повернута на новий судовий розгляд), а не про відсутність вини ОСОБА_9, яка знову була встановлена новим вироком апеляційного суду Донецької області від 23 вересня 2010 року і ОСОБА_9 засуджений за п. 6 ч. 2 статті 115, ч. 4 статті 187, ч. 3 статті 185, 70, 71 Кримінального кодексу України до 10 років позбавлення волі.

В зв'язку з цим, ОСОБА_4 вважає рішення Вищої ради юстиції № 1274/0/15-13 від 26 листопада 2013 року незаконним, оскільки результати перевірки не підпадають під ознаки порушення суддею присяги, визначені статтею 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" № 22/98-ВР від 15 січня 1998 року.

Крім того, вважає, що при розгляді даної справи ним були прикладені всі зусилля для встановлення істини по справі і не допущено ніяких умисних порушень, умисних незаконних дій.

Просив скасувати рішення Вищої ради юстиції № 1274/0/15-13 від 26 листопада 2013 року про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді апеляційного суду Донецької області за порушення присяги.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні своїм письмовим запереченням. Просив відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, безсторонньо, добросовісно, розсудливо. Тільки Вища рада юстиції має виключне конституційне повноваження вносити подання про звільнення суддів з посади і що будь-яких застережень чи обмежень у реалізації цього повноваження Конституція України не передбачає.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_4 з 25 лютого 1993 року працював на посаді народного судді Новозаводського районного народного суду Донецької області.

25 лютого 1993 року прийняв присягу судді.

Постановою Верховної Ради України від 02 жовтня 2003 року № 1224-ІV обраний безстроково на посаду судді апеляційного суду Донецької області.

Стаж роботи на посаді судді становить більше 20 років, характеризується позитивно.

Судом встановлено, що колегією суддів апеляційного суду Донецької області у складі: головуючої по справі - судді ОСОБА_28 судді ОСОБА_4, народних засідателів: ОСОБА_8, ОСОБА_29, ОСОБА_30, розглянуто кримінальну справу по суті і постановленно 19 березня 2009 року вирок відносно:

- ОСОБА_9, засуджено за ч. 4 статті 187 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років; за п. 6 ч. 2 статті 115 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років; за ч. 3 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки - 1) на підставі статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим остаточно покарання визначено у виді позбавлення волі на 10 років; 2) на підставі статті 71 Кримінального кодексу України за совокупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком остаточно покарання визначено у виді позбавлення волі строком на 10 років і 3 місяці.

- ОСОБА_10, засуджено за ч. 3 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки - на підставі статтей 75, 104 Кримінального кодексу України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, та покладенням відповідних обов'язків, передбачених статтею 76 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 серпня 2009 року вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суд Донецької області від 19 березня 2009 року щодо засуджених ОСОБА_9 та в порядку статті 395 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_10 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у цей же суд, але іншому складу суддів.

При розгляді кримінальної справи колегією суддів апеляційного суду Донецької області постановлено 23 вересня 2010 року вирок відносно:

- ОСОБА_9 засуджено по ч. 2 п. 6 статті 115, ч. 4 статті 187, ч. 3 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання по п. 6 ч.2 статті 115 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців; по ч. 4 статті 187 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 8 років; по ч. 3 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки - 1) на підставі ч.1 статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим остаточно покарання визначено у виді позбавлення волі на 9 років 6 місяців; 2) на підставі ч. 1 статті 71 Кримінального кодексу України за совокупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком остаточно покарання визначено у виді позбавлення волі строком на 10 років.

- ОСОБА_10 засуджено за ч. 3 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки - на підставі статтей 75, 104 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, та покладенням відповідних обов'язків, передбачених статтею 76 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду України від 15 вересня 2011 року вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суд Донецької області від 23 вересня 2010 року щодо засуджених ОСОБА_9 та в порядку статті 395 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_10 скасовано, а справу направлено на нове розслідування прокурору Донецької області. Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 тримання під вартою змінено на підписку про невиїзд, звільнено його з - під варти негайно.

До Вищої ради юстиції 14 червня 2010 року надійшла пропозиція члена Вищої ради юстиції ОСОБА_7 від 14 червня 2010 року про внесення подання про звільнення суддів апеляційного суду Донецької області ОСОБА_28 та ОСОБА_4 з посад за порушення присяги у зв'язку з порушенням норм законодавства, ігноруванням принципів законності та об'єктивності при здійсненні правосуддя по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 6 частини другої статті 115, частиною четвертою статті 187, частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України, зокрема щодо ігнорування суддями істотних суперечностей в обставинах справи, допущення неповноти та однобічності судового слідства, використання, всупереч вимогам статті 62 Конституції України, в якості обґрунтування доказів винуватості особи сумнівних припущень.

Перевірку відомостей, викладених у пропозиції члена Вищої ради юстиції ОСОБА_7 від 14 червня 2010 року, щодо наявності підстав для внесення подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді за порушення присяги здійснено членом Вищої ради юстиції ОСОБА_8 на підставі доручення заступника Голови Вищої ради юстиції ОСОБА_11 від 4 липня 2013 року № 532/0/4-13. За результатами перевірки 4 листопада 2013 року складено довідку про те, що відомості, викладені у пропозиції члена Вищої ради юстиції ОСОБА_7, знайшли своє підтвердження.

Голова Вищої ради юстиції ОСОБА_12 8 листопада 2013 року направив Голові апеляційного суду Донецької області ОСОБА_13 дві копії довідки члена Вищої ради юстиції ОСОБА_8 від 4 листопада 2013 року, складеної за результатами перевірки відомостей, викладених у пропозиції члена Вищої ради юстиції ОСОБА_7, щодо наявності підстав для звільнення з посади за порушення присяги судді апеляційного суду Донецької області ОСОБА_4 Одночасно просив одну копію довідки, з відміткою про ознайомлення суддею ОСОБА_4, повернути на адресу Вищої ради юстиції та повідомити йому про право відповідно до частини четвертої статті 32 Закону надати пояснення щодо викладених у довідці фактів.

На адресу Вищої ради юстиції 13 листопада 2013 року голова апеляційного суду Донецької області ОСОБА_13 направила копію довідки члена Вищої ради юстиції ОСОБА_8 від 4 листопада 2013 року, з відміткою про ознайомлення суддею ОСОБА_4, що підтверджується його підписом, датованим 11 листопада 2013 року, на останній сторінці копії довідки, а також пояснення судді ОСОБА_4 від 12 листопада 2013 року щодо викладених у довідці фактів.

Листами Вищої ради юстиції від 14 листопада 2013 року, адресованими судді ОСОБА_4 та голові апеляційного суду Донецької області ОСОБА_14, суддя ОСОБА_4 був запрошений на засідання секції Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад. Яке мало відбутися 19 листопада 2013 року. З даним запрошенням суддя ОСОБА_4 ознайомився, про що свідчить підпис судді від 15 листопада 2013 року на факсокопії повідомлення. Одночасно суддя ОСОБА_4 надіслав факсове повідомлення від 15 листопада 2013 року про те, що на вищевказане засідання з'явитися не зможе, бо перебуває у лікарні у зв'язку з перенесеним інфарктом міокарда та не заперечував розглядати пропозицію без його участі.

На засіданні 19 листопада 2013 року секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді апеляційного суду Донецької області за порушення присяги.

19 листопада 2013 року суддю ОСОБА_4 було запрошено на засідання Вищої ради юстиції, що мало відбутися 26 листопада 2013 року.

Суддя ОСОБА_4 був присутній на засіданні Вищої ради юстиції 26 листопада 2013 року та ознайомлений з правами, передбаченими Регламентом Вищої ради юстиції.

На засіданні Вищої ради юстиції 26 листопада 2013 року, дослідивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача - члена Вищої ради юстиції ОСОБА_8, врахувавши висновок секції, заслухавши та врахувавши пояснення судді. Вища рада юстиції погодилася з пропозицією та прийняла рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4, з посади судді за порушення присяги.

Відповідно до витягу з протоколу, на засіданні 26 листопада 2013 року були присутні 13 членів Вищої ради юстиції (ОСОБА_12 - головуючий, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_11). Результати голосування були такими: "за внесення подання" проголосувало - 11, що становить більшість від конституційного складу Вищої ради юстиції, "проти" - 1, "утримались" - 1, "не брали участі у голосуванні" - 0, а отже рішення Вищої ради юстиції від 26 листопада 2013 року повністю відповідає вимогам статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" № 22/98-ВР від 15 січня 1998 року.

Рішенням Вищої ради юстиції встановлено, що під час здійснення правосуддя по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суддя ОСОБА_4 несумлінно поставився до своїх посадових обов'язків, допустив істотні порушення правил кримінального судочинства, що викликає сумніви у його об'єктивності та відповідно до статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" є порушенням присяги судді.

Дев'ять з присутніх членів ВРЮ були судді: ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_11

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Ле Конт, Ван Льойвен і де Меєр проти Бельгії" від 23 червня 1981 року, параграф 58, Серія А, № 43, де щонайменше половина членів складу суду є суддями, включаючи Голову з правом вирішального голосу, буде сильний індикатор безсторонності.

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Олександр Волков проти України" від 9 січня 2013 року, встановлено, що "доречно зазначити, що в дисциплінарному провадженні проти суддів необхідність суттєвої участі суддів у відповідному дисциплінарному органі визнано Європейською хартією про статус суддів".

Повноваження Вищої ради юстиції вносити подання про звільнення суддів з посад передбачені Конституцією України, Законом України "Про Вищу раду юстиції", Регламентом Вищої ради юстиції.

Порушення присяги суддею є однією з підстав для його звільнення з посади відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 3 та пункту 2 частини першої статті 27 Законом України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції, серед інших, має повноваження вносити подання про звільнення суддів з посад, зокрема, Президенту України.

Відповідно до частини першої статті 32 Законом України "Про Вищу раду юстиції" питання про звільнення судді з підстав, у тому числі, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею присяги), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції" Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що процедура розгляду питання про звільнення позивача з посади судді, передбачена Законом України "Про Вищу раду юстиції" та Регламентом Вищої ради юстиції, відповідачем була дотримана.

Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду, зазначивши, що воно підлягає скасуванню, оскільки він не порушував присягу судді.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що незважаючи на дотримання Вищою радою юстиції процедури розгляду питання про звільнення позивача з посади судді, прийняте рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

На думку Вищої ради юстиції, суддя ОСОБА_4 порушив положення статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" шляхом вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумніви у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів, що є достатньою підставою для внесення подання про звільнення його з займаної посади за порушення присяги.

Колегія суддів не погоджується с висновками відповідача стосовно порушення ОСОБА_4 присяги судді з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 7 липня 2010 року (із змінами та доповненнями) суддя при здійсненні правосуддя зобов'язаний дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків, а також не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя урочисто присягає чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 констатував, що додержання присяги є обов'язком судді, що передбачено пунктом 4 частини четвертої статті 54 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та кореспондується з пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону України "Про Вищу раду юстиції" порушенням суддею присяги є, серед інших, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.

Колегія суддів вважає, що відповідачем у спірному рішенні не наведено підстав, з яких вони вважають, що ОСОБА_4 порушив присягу судді.

Суд оцінює рішення відповідача на відповідність статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не прийнято до уваги, що пунктами 66, 70 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки ухваленими Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів встановлено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Судді не повинні нести особисту відповідальність за випадки, коли їхні рішення були скасовані або змінені в процесі апеляційного розгляду.

Посилання Вищої ради юстиції на те, що дії суддів призвели до тяжких наслідків, а саме, до засудження до покарання людини за відсутності доказів її вини не знаходить свого підтвердження, оскільки після направлення ухвалою Верховного Суду України від 13 серпня 2009 року кримінальної справи на новий розгляд, колегією суддів апеляційного суду Донецької області від 23 вересня 2010 року було знову встановлено вину ОСОБА_9 та засуджено по п. 6 ч. 2 статті 115, ч. 4 статті 187, ч. 3 статті 185, 70, 71 Кримінального кодексу України до 10 років позбавлення волі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Вища рада юстиції прийняла рішення без урахування приписів частини 3 статті 2 вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Вищої ради юстиції про скасування рішення задовольнити повністю.

Скасувати рішення Вищої ради юстиції від 26 листопада 2013 року про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді апеляційного суду Донецької області за порушення присяги.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Судді: