Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/45130/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Мороза В.Ф.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Донця О.Є.

за участю секретаря судового засідання - Слободян О.М.

за участю позивача - ОСОБА_2; представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 25.11.2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року у справі

за ОСОБА_2

до Нововолинської міської ради Волинської області, виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4

про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету від 21 квітня 2011 року №143 про відмову в наданні дозволу у переведенні квартири по АДРЕСА_1 з житлового фонду у нежитловий шляхом розробки проекту та проведення реконструкції з метою влаштування промтоварного магазину та зобов'язання виконавчий комітет надати такий дозвіл. Також позивач просив визнати неправомірним та скасувати пункт 2.1. Положення про порядок реконструкції будинків та приміщень для ведення у них підприємницької діяльності, затв. рішенням Нововолинської міської ради Волинської області від 12 листопада 2003 року №10/22 (надалі - Положення) в частині необхідності подачі до виконавчого комітету заяв сусідів-мешканців прилеглих квартир про згоду на розміщення приміщення громадського призначення.

В обґрунтування позову вказав, що є власником квартири у вказаному будинку та мав намір провести його реконструкцію з добудовою сходів та пандуса, влаштуванням окремого входу для використання під промисловий магазин та перевести це приміщення з житлового у нежитлове. Водночас виконавчий комітет відмовив у наданні відповідного дозволу, необґрунтовано пославшись на наявність заперечень щодо проведення такої реконструкції у мешканців цього будинку. Вважає відмову виконавчого комітету з цих підстав, а також відповідний пункт Положення, який вимагає отримання згоди сусідів мешканців прилеглих квартир на розміщення приміщення громадського призначення, такими, що порушують право позивача щодо володіння користування та розпорядження належним йому приміщенням.

Суд першої інстанції, погодившись з доводами позивача, позов задовольнив. Апеляційний суд зазначене рішення скасував та позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував п. 2.1 Положення в частині необхідності подачі до виконавчого комітету заяви сусідів -мешканців прилеглих квартир про згоду на розміщення приміщення громадського призначення. Визнав протиправним та скасував рішення виконавчого комітету №143 від 21 квітня 2011 року про відмову позивачу в наданні дозволу в переведенні квартири за вказаною адресою з житлового фонду у нежитловий шляхом розробки проекту та проведення її реконструкції з метою влаштування промтоварного магазину, а також зобов'язав виконавчий комітет повторно розглянути питання про можливість надання позивачу дозволу на переведення квартири АДРЕСА_1 з житлового фонду у нежитловий шляхом розробки проекту та проведення її реконструкції з метою влаштування промтоварного магазину. Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що зобов'язуючи виконавчий комітет видати позивачу дозвіл, суд першої інстанції необґрунтовано перебрав на себе повноваження органу місцевого самоврядування.

Третя особа, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечує, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вважає обґрунтованими та законними, просить залишити їх без змін.

Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинами, судова колегія вбачає підстави для її задоволення.

Судами попередніх інстанції було встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету від 21 квітня 2011 року №143 позивачу було відмовлено у наданні дозволу на переведення жилих приміщень на АДРЕСА_1 у нежилі шляхом розробки проекту та проведення реконструкції вказаних житлових приміщень під промтоварний магазин з підстав неотримання згоди всіх сусідів-мешканців будинку, квартири яких межують з вказаними приміщеннями. Отримання відповідної згоди поміж іншим, було передбачено пунктом 2.1. Положення.

Частиною першою статті 382 ЦК України передбачено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до частини другої цієї статті у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Власник житлового будинку, квартири за загальним правилом частини першої статті 383 ЦК України має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. При цьому відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Отже враховуючи, що запланована позивачем реконструкція стосується внесення змін у конструктивні особливості будівлі, оскільки, як було встановлено судами, полягає у влаштуванні окремого входу, добудові сходів та пандуса для використання під промисловий магазин, вимога органу місцевого самоврядування щодо узгодження такої реконструкції з співвласника цього будинку є правомірною та не суперечить вимогам закону.

При цьому судами не було враховано, що закон не покладає на орган місцевого самоврядування обов'язку щодо переведення жилого приміщення у нежиле та не містить обов'язкових для цього підстав. Відповідно до положень частини першої статті 8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

З огляду на зазначене судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову помилковими та такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 25.11.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року скасувати.

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець