Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2014 р. м. Київ К/800/60247/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Штульман І.В.,

секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

за участю:

представника Генеральної прокуратури України Стояновського Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - Департамент соціального захисту населення), третя особа - Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (далі - УДАІ УМВС України в Хмельницькій області), про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И ЛА:

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати Департамент соціального захисту населення надати ОСОБА_3 дозвіл на перереєстрацію на його ім'я автомобіля марки Daimler-Chrysler 203, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким був забезпечений інвалід ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, без сплати мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством при імпорті автомобіля.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі заступник прокурора Вінницької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що питання про вилучення після смерті інваліда в його сім'ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, має вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, чинних на час вирішення питання про забезпечення інваліда автомобілем, а саме Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року №999 (далі - Порядок 1997 року).

Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій неправильним.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У даній справі такою подією (фактом) є смерть інваліда ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Порядок 1997 року був затверджений у зв'язку з прийняттям законів України від 22 грудня 1995 року №488 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та від 6 червня 1996 року №230 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з метою впорядкування забезпечення автомобілями різних категорій інвалідів та спрямований на захист інтересів інвалідів.

Згідно з пунктом 37 Порядку 1997 року в редакції, чинній на час надання спірного автомобіля ОСОБА_4, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.

Порядок 1997 року був визнаний таким, що втратив чинність, постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року, якою затверджено Порядок забезпечення інвалідів автомобілями (далі - Порядок 2006 року).

Таким чином, питання про вилучення після смерті інваліда в його сім'ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, має вирішуватись на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда, якому автомобіль надавався як гуманітарна допомога.

У даній справі таким нормативно-правовим актом є Порядок 2006 року, відповідно до пункту 41 якого у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_4, автомобіль, отриманий інвалідом як гуманітарна допомога, після його смерті повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.

Оскільки права та обов'язки у членів сім'ї інваліда щодо спірного автомобіля, виникли після смерті інваліда, а не в момент забезпечення інваліда автомобілем застосуванню до спірних правовідносин підлягає Порядок 2006 року.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2013 року у даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

І.В. Штульман