Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/800/19629/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Рокитнівського відділення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області правонаступника Рокитнівського відділення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Рокитнівського відділення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби по винесенню вимоги № Ф-59 від 21.11.2013 року про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 1194,03 грн. та скасувати її.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивач є пенсіонером, з урахуванням чого має передбачене ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право на звільнення від сплати єдиного внеску.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, відповідач зазначає, що на позивача не розповсюджуються пільги передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» оскільки пенсія йому призначена за вислугою років, а тому вимога про сплату боргу № Ф-59 від 21.11.2013 року не підлягає скасуванню.

Судами попередній інстанцій встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 (а.с. 9), копії довідки управління Пенсійного фонду України в Рокитнівському районі (а.с. 12), копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 13), копії свідоцтва платника єдиного податку Серії НОМЕР_2 від 11.12.2012 року (а.с. 14) ОСОБА_4 протягом першого півріччя 2013 року одночасно була фізичною особою-підприємцем та отримувала пенсію призначену за вислугу років, як працівнику освіти.

21.11. 2013 року посадовими особами відповідача було складено вимогу про сплату боргу № Ф-59, а саме недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ІІ квартал 2013 року на суму 1194, 03 грн. (а.с. 10).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Право жінок на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакціях, чинних на час вчинення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 55 років.

Відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають право працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 цього Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI, які набули чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі аналізу зазначених норм права суд касаційної інстанції вважає, що ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ. Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 року № 21-59а14 та № 21-70а14, від 13.05.2014 року № 21-74а14.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не звільняються від сплати єдиного внеску, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2014 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року у справі № 817/4337/13-а - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска