Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2014 р. м. Київ К/9991/49457/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання права на пенсію на пільгових умовах. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Проте, ГУ ПФУ в Сумській області відмовило йому у призначенні такої пенсії через відсутність необхідного стажу. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просив суд визнати протиправним рішення, зобов'язати комісію при ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до пільгового трудового стажу період роботи на підприємстві «Ремспецсантехмонтаж» з 22 серпня по 05 листопада 1992 року та з 28 грудня 1992 року по 11 вересня 1996 року, зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 19 вересня 2010 року.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення комісії при Головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Сумській області від 28 вересня 2010 року в частині не визнання пільгового трудового стажу на підприємстві «Ремспецсантехмонтаж» за періоди з 22 серпня по 05 листопада 1992 року та з 28 грудня 1992 року по 11 вересня 1996 року, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно із Списком №1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 «Про затвердження списків №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад, і показників на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 667 «Про затвердження Порядку підтвердження стажу окремих категорій працівників». В решті вимог відмовлено за необгрунтованністю.

У касаційній скарзі ГУ ПФУ в Сумській області порушує питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що наявність санітарного паспорту, на якій послались суди, не доводить факту проведення атестації на підприємстві, а лише підтверджує санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу на робочому місці. Зазначає, що висновки судів про те, що копією цього паспорту від 27 березня 1991 року підтверджено факт проведення атестації у 1991 році, не відповідають обставинам справи, так як Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 442 лише 01 серпня 1992 року.

ОСОБА_4 у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки. Вказує, що відповідальність за своєчасне проведення атестації робочого місця покладена на керівників підприємства і невиконання ними свого обов'язку не може позбавити працівника права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 23 червня 1987 року по 05 листопада 1992 року та з 28 грудня 1992 року по 12 вересня 1996 року ОСОБА_4 працював лаборантом- дефектоскопістом по рентгентогамографуванню металів на переносних рентгеногамаграфічних апаратах 5 розряду Сумського державного комінального ремонто-будівельного підприємства «Ремспецмонтаж» та постійно працював з джерелом іонізуючого випромінювання, що підтверджується копією трудової книжки та уточнюючою довідкою ДКББП «Ремспецмонтаж» №48.

В цій же довідці зазначено, що на цій посаді позивач працював повний робочий день на підприємстві і його професія була передбачена Списком №1 (розділ ХХІІ «Робота з радіоактивними речовинами» код 12205000-1754а), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 (далі - постанова КМУ №162).

У вересні 2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ, проте рішенням комісії з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років ГУ ПФУ в Сумській області від 28 вересня 2010 року №8 ОСОБА_4 відмовлено в призначенні такої пенсії у зв'язку з не підтвердженням необхідного пільгового стажу через відсутність даних про проведення атестації його робочого місця за періоди роботи з 22 серпня по 05 листопада 1992 року та з 28 грудня 1992 року по 11 вересня 1996 року.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що факт проведення атестації у 1991 році підтверджується копією санітарного паспорту.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Професія лаборанта-дефектоскопіста по рентгентогамографуванню металів на переносних рентгеногамаграфічних апаратах, за якою працював позивач з 23 червня 1987 року по 05 листопада 1992 року та з 28 грудня 1992 року по 12 вересня 1996 року відносилась до переліку професій, передбачених підрозділом «Загальні професії» розділу ХХІ Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» та розділом ХХІІ Списку №1, затвердженого постановою КМУ №162 (код 12205000-1754а).

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок застосування Списків № 1 і № 2), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21 серпня 1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку застосування Списків № 1 і № 2).

Якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць (пункт 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2).

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку № 442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), яка відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Судами встановлено, що з 22 серпня 1992 року по 05 листопада 1992 року та з 28 грудня 1992 року по 11 вересня 1996 року позивач повний робочий день працював лаборантом- дефектоскопістом по рентгентогамографуванню металів на переносних рентгеногамаграфічних апаратах 5 розряду, що підтверджується копією трудової книжки та іншими документами.

Разом з тим, висновки судів щодо проведення атестації у 1991 році не відповідають обставинам справи, оскільки обов'язкова умова про її проведення була запроваджена лише з 1992 року.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 442 та підпункту 1.4 Методичних рекомендацій санітарно-гігієнічні дослідження виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу є обов'язковою складовою атестації, проте наявність лише Акту санітарно-епідеміологічної станції та санітарного паспорту не може заміняти саму атестацію, яка за своєю суттю є комплексним дослідженням умов праці.

При цьому, повноваження щодо проведення таких досліджень покладені виключно на атестаційні комісії, порядок створення, склад і повноваження яких окремо визначені пунктом 4 Порядку №442.

Із змісту санітарного паспорту № 32-91 видно, що він виданий на основі акту санітарного обстеження від 25 березня 1991 року, відомості щодо проведення атестації в цьому документі не зазначені.

Інші документи, що свідчать про проведення атестації робочого місця позивача після 22 серпня 1992 року відсутні, тому висновки судів щодо її проведення не відповідають обставинам справи.

Враховуючи наведене, ГУ ПФУ в Сумській області обґрунтовано не зарахувало до пільгового стажу роботу позивача з 22 серпня 1992 року та відмовило у призначенні ОСОБА_4 пенсії відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак