Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2015 р. м. Київ К/800/49837/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бутенка В.І., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Військової частини 3030 управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Військової частини 3030 управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулась з позовом до Військової частини 3030 управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі Військова частина) в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй компенсації за речове майно в розмірі 10537,76 гривень (далі спірна компенсація) та зобов'язати Військову частину здійснити виплату такої.

В обґрунтування позову посилалась на те, що відмова відповідача у виплаті їй вищезгаданої компенсації є протиправною, не узгоджується з вимогами закону і порушує її права, а тому ОСОБА_4 просила про задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов суди, виходили з того, що позивач має право на виплату їй спірної компенсації, а тому відповідач не виплативши таку діяв всупереч вимог діючого, в період спірних правовідносин, законодавства.

Проте до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального права, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами встановлено, що позивач проходила військову службу за контрактом у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом командира Військової частини від 15 січня 2013 року № 9 позивача звільнено зі служби у відповідності до пункту «в» частини 6 статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2233-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2233-XII).

Згідно довідки Військової частини № 5 про грошову компенсацію замість належних предметів форменого обмундирування сума до виплати становила 10537,76 гривень, однак відповідач виплату такої не здійснив.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, далі Закон № 2011-XIІ) було передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини 2 статті 9 Закону № 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 3 листопада 2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що на момент звернення позивача щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону № 2011-XII.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2013 року, 15 липня 2014 року та 31 березня 2015 року (№ 21-38а13, 21-164а14 та 21-79а15 відповідно).

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову є помилковими, а тому їх рішення не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права і підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Військової частини 3030 управління Північного територіального командування внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Бутенко

Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк