Історія справи

Постанова ВАСУ від 12.05.2015 року у справі №1806/2а-2802/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2015 р. м. Київ К/800/61217/14

К/800/61218/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про перерахунок пенсії,

провадження в якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_4 та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року ОСОБА_4 пред'явив в суді вказаний позов, в якому просив:

- визнати незаконними дії ГУ ПФУ щодо призначення йому пенсії з 1 січня 2011 року на підставі частини четвертої пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI);

- зобов'язати ГУ ПФУ змінити розмір та перерахувати починаючи з 1 січня 2011 року пенсію з урахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством, зокрема, відповідно до статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ);

- зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок розміру пенсії починаючи з 1 січня 2011 року виходячи з грошового забезпечення, отриманого позивачем у грудні 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що нарахування йому пенсії має здійснюватися не на підставі Закону № 107-VI, а відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ в редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» (далі - Закон № 3591-IV), яка діє з 29 квітня 2006 року і була чинною на час призначення пенсії.

Постановою Ковпаківського районного суду міста Суми від 6 червня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову про часткове задоволення позову. Визнано дії відповідача щодо призначення пенсії ОСОБА_4 в частині визначення її розміру протиправними та зобов'язано обчислити, перерахувати та виплатити ОСОБА_4 суму недоплаченої пенсії в порядку та розмірах, передбачених частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV, з урахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з 1 січня по 22 липня 2011 року включно із урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги сторони посилаються на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ОСОБА_4 ставить питання про скасування прийнятої апеляційним судом постанови та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а ГУ ПФУ - про скасування постанови апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та залишення в силі постанови суду першої інстанції, ухваленої відповідно до закону і скасованої помилково.

З огляду на те, що особи, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися, суд, на підставі положень пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а ГУ ПФУ - задоволенню частково.

Судами встановлено, що 21 грудня 2010 року ОСОБА_4 був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ і з 1 січня 2011 року йому на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) призначено пенсію, обчислену з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою, а додаткові види грошового забезпечення обчислено за 24 останні календарні місяці підряд перед звільненням.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова № 393) не суперечить положенням статті 43 Закону № 2262-XII, оскільки лише роз'яснює, як саме обраховуються середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останньою штатною посадою перед звільненням. Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII не передбачено, що розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням має визначатися за останній місяць чи будь який інший термін. Тому пунктом 7 постанови № 393 конкретизовано, як саме визначається розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та, ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд вказав на протиправність дій ГУ ПФУ в частині визначення позивачу розміру пенсії та дійшов висновку, що з 23 липня 2011 року відповідач при нарахуванні пенсії, передбаченої частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ, має виходити з розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (набрала чинності 23 липня 2011 року, втратила чинність з 1 січня 2012 року), у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_4 щодо проведення нарахування та сплати пенсії підлягають задоволенню по 22 липня 2011 року включно.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" (далі - Закон № 3591-IV) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VІ) внесені зміни до статті 43 Закону № 2262-ХІІ, а саме: в частині третій слова "за останньою штатною посадою перед звільненням" були виключені та доповнено словами "та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Втім, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зміни, внесені Законом № 107-VІ до частини третьої статті 43 № 2262-ХІІ визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинності з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, на момент звільнення ОСОБА_4 з військової служби та призначення йому пенсії у січні 2011 року діяла частина третя статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV, відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням. За таких обставин, обчислення ОСОБА_4 пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням не відповідало вимогам законодавства України, чинного на час призначення пенсії ОСОБА_4

Пунктом 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI) доповнено Прикінцеві положення Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (далі - постанова № 745), відповідно до пункту 5 якої, зокрема, установлено, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону № 2262-ХІІ, мінімальний розмір пенсії, що призначається відповідно до зазначеного Закону, у тому числі за вислугу років, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Водночас редакція цього нормативно-правового акта щодо інших категорій соціально незахищених осіб, зокрема, чорнобильців, дітей війни, встановлювала обов'язок виплачувати раніше нараховані пенсії в зменшених розмірах.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційний суд помилково застосував до спірних відносин Закон № 3491-VI, що набрав чинності 19 червня 2011 року, та постанову № 745, яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.

Таким чином, положення Закону № 3491-VI та абзац перший пункту 5 постанови № 745 могли поширювати свою дію виключно на ті події, факти, які виникли після набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами, а отже, стосуються тих осіб, у яких право на призначення пенсії з'явилося після набрання згаданими актами чинності.

Враховуючи наведене, висновок апеляційного суду не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, оскільки пенсійне забезпечення позивача мало здійснюватися відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством. Прийняті пізніше призначення пенсії позивачу нормативно-правові акти не впливали на його пенсійне забезпечення, зокрема зменшення розміру пенсій. Апеляційний суд не мав правових підстав обмежувати виплату присудженої пенсії датою набрання чинності постановою № 745.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити частково.

Постанови Ковпаківського районного суду міста Суми від 6 червня 2011 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо призначення пенсії ОСОБА_4 з 1 січня 2011 року на підставі частини четвертої пункту 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" протиправними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області обчислити ОСОБА_4 пенсію з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених відповідно до законодавства, відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (у редакції Закону від 4 квітня 2006 року № 3591-IV), з 1 січня 2011 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок ОСОБА_4 пенсії за вислугу років з розрахунку грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (у редакції Закону від 4 квітня 2006 року № 3591-IV), з урахуванням фактично здійснених виплат, з 1 січня 2011 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

В.В.Малинін

О.Ф.Ситников