Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року м. Київ справа № 800/32/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Калашнікової О.В.,

Маслія В.І.,

Шведа Е.Ю.,

секретар судового засідання - Вишняк О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Гуцала Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний ОСОБА_6 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання частково незаконним і нечинним Указу від 30 січня 2015 року № 40/2015,-

ВСТАНОВИВ:

2 лютого 2015 року ОСОБА_6 (надалі також - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України Порошенка П.О. (надалі - відповідач), в якому просив визнати незаконними і нечинними частину другу статті 1, частину другу статті 3 Указу Президента України від 30 січня 2015 року № 40/2015 «Про додаткові заходи щодо забезпечення проведення часткової мобілізації у 2015 році».

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що частина друга статті 1, частина друга статті 3 Указу Президента України від 30 січня 2015 року № 40/2015 «Про додаткові заходи щодо забезпечення проведення часткової мобілізації у 2015 році» порушує його право на вільне пересування, передбачене міжнародно-правовими актами, згоду на обов'язковість яких дала Україна, враховуючи також статтю 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на свободу та особисту недоторканість, і статті 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, відповідно до якої, кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Представник відповідача надав через канцелярію Вищого адміністративного суду України письмові заперечення на даний адміністративний позов, в яких зазначив, що Президент України прийняв оскаржуване рішення з метою забезпечення переведення національної економіки на функціонування в умовах особливого періоду, мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, інших військових формувань України, визначив низку заходів щодо забезпечення проведення часткової мобілізації у 2015 році.

При цьому зазначив, що даний указ не містить жодних положень, які б безпосередньо стосувались прав чи інтересів позивача. Із змісту цього акту вбачається, що він містить лише низку доручень (пропозицій) відповідним органам влади з різних питань, реалізація яких пов'язана із заходами щодо забезпечення проведення часткової мобілізації у 2015 році. А тому просив відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

Під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і просив відмовити в задоволенні позову, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Розглянувши матеріали справи та подані документи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила наступне.

30 січня 2015 року Президент України видав Указ № 40/2015 «Про додаткові заходи щодо забезпечення проведення часткової мобілізації у 2015 році» (надалі - Указ).

Пунктом 2 частини першої даного Указу передбачено зобов'язання Кабінету Міністрів України опрацювати питання щодо законодавчого врегулювання порядку виїзду за кордон громадян України, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та за результатами внести в установленому порядку відповідні пропозиції.

Пунктом 2 частини третьої Указу надано доручення Міністерству оборони України удосконалити разом із Міністерством охорони здоров'я України процедуру проходження медичного огляду військовозобов'язаних, які призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбачивши механізм унеможливлення безпідставного надання відстрочки від призову за станом здоров'я.

Не погоджуючись із даними пунктами Указу, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Згідно із частиною другою 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 102 Конституції України передбачено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до пунктів 1, 17 частини першої статті 106 Конституції України Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави. Глава держави є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13 травня 1999 року N 644-XIV «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі - Закон N 644-XIV) мобілізаційна підготовка в Україні - це комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових і спеціальних заходів, які здійснюються у мирний час з метою підготовки органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), органів і сил Цивільної оборони України, галузей національної економіки, підприємств, установ і організацій для своєчасного і організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави в особливий період.

Частиною другою статті 4 Закону N 644-XIV передбачено, що керівництво мобілізаційною підготовкою та мобілізацією держави, безпосередньо Збройних Сил України, інших військових формувань покладається на Президента України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний Указ, зокрема в оскаржуваній частині, видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки прийнятий відповідачем в умовах особливого періоду, з метою забезпечення мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, інших військових формувань України, та визначає низку заходів щодо забезпечення проведення часткової мобілізації у 2015 році.

Щодо порушення прав, свобод та інтересів ОСОБА_6, внаслідок прийняття Указу Президентом України, колегія суддів зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до положень статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом шостим частини першої статті 3 КАС України передбачено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах; а пунктом восьмим встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Проаналізувавши пункти Указу, які оскаржуються позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що вони не порушують прав, свобод та інтересів позивача, оскільки містять лише вказівки для державних органів, а саме - Кабінету Міністрів України та Міністерству оборони України.

Таким чином, Указ стосується чітко визначеного кола суб'єктів, надаючи їм доручення, а позивач не відноситься до осіб, на яких поширюються відповідні правовідносини.

Отже, колегія суддів приходить до висновку відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позову до Президента України Порошенка П.О. про про визнання частково незаконним і нечинним Указу від 30 січня 2015 року № 40/2015.

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання частково незаконним і нечинним Указу від 30 січня 2015 року № 40/2015.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Рішення підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Заява про перегляд судового рішення може бути подана не пізніше 10 днів з дня ухвалення судового рішення безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

судді Єрьомін А.В.

Калашнікова О.В.

Маслій В.І.

Швед Е.Ю.