Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/68536/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Титенко М.П.,

за участю:

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року

у справі № 2а-1670/3110/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (правонаступник якого є Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олтекс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0011111503/0/3872 від 22 листопада 2010 року, № 0011111503/1/299 від 16 лютого 2011 року, № 0004201503/2/1157 від 04 квітня 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Олтекс», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу Кременчуцька ОДПІ Полтавської області, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Кременчуцької ОДПІ Полтавської області його правонаступником - Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС України у Полтавській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08 травня 2015 року.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області була проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ «Олтекс», поданих за 2008 рік (реєстр. № 2032 від 29 січня 2008 року), за 2009 рік (реєстр. № 2909 від 29 січня 2009 року), за 2010 рік (реєстр. № 3163 від 27 січня 2010 року), по питанню правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, за результатами якої складений акт № 5649/15-227/21061840 від 11 листопада 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги статті 21 Закону України «Про оренду землі», які полягали у заниженні орендної плати за землю за січень - грудень 2008 року в сумі 6739,86 грн., за січень - грудень 2009 року в сумі 7764,30 грн., за січень - грудень 2010 року в сумі 6852,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Олтекс» (орендар) у 2008, 2009 і 2010 роках здійснювало нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності за договором оренди землі від 29 серпня 2007 року, укладеним з Кременчуцькою міською радою (орендодавцем), в розмірах менших, ніж встановлено законом, при цьому, зміни до зазначеного договору в частині розміру орендної плати протягом періоду, який перевірявся, не вносилися.

22 листопада 2010 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення № 0011111503/0/3877, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Олтекс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: орендна плата за землю у розмірі 32034,30 грн., у тому числі: 21356,16 грн. - за основним платежем, 10678,14 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарга була залишена без задоволення, а податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011111503/1/299 від 16 лютого 2011 року на аналогічну суму нарахувань.

Разом з цим, рішенням ДПА у Полтавській області № 678/10/25-016 від 24 березня 2011 року «Про результати розгляду скарги були скасовані податкові повідомлення-рішення №0011111503/0/3877 від 22 листопада 2010 року та № 0011111503/1/299 від 16 лютого 2011 року в частині 19212,66 грн. основного платежу та 9606,33 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині визначені рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

04 квітня 2011 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акта перевірки та рішення ДПА у Полтавській області № 678/10/25-016 від 24 березня 2011 року прийняла податкове повідомлення № 0004201503/2/1157, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Олтекс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: орендна плата за землю у розмірі 3215,31 грн., у тому числі: 2143,50 грн. - за основним платежем, 1071,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган дійшов до правомірного висновку про факт заниження позивачем розміру орендної плати за 2008, 2009 і 2010 роки, оскільки позивачем у податкових деклараціях з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за вказані податкові періоди в порушення вимог діючого законодавства нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановленого законодавством мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі.

Однак, погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Як вбачається з матеріалів справи, 29 серпня 2007 року між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) та ТОВ «Олтекс» (орендар) був укладений договір оренди землі несільськогосподарського призначення, загальною площею 2564 м2 для експлуатації та обслуговування розважального центру та кінотеатру по вул. Жовтневій, 33 в м. Кременчуці. Пунктом 9 зазначеного договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 1033 м2 (розважальний центр та кінотеатр) та 1,5% від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 1531 м2 (виробничі потреби) щорічно (арк. справи 32-33).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Разом із тим, статтею 30 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом із тим, слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 21, 30 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є Кременчуцька міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Враховуючи вищевикладене, хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень не є обґрунтованими.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтекс» задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 22 листопада 2010 року № 0011111503/0/3872, від 16 лютого 2011 року № 0011111503/1/299, від 04 квітня 2011 року № 0004201503/2/1157.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: Л.В. Ланченко

А.М. Лосєв