Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К-34744/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Пасічник С.С.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в місті Сімферополі на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі про поновленні на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що 24 листопада 2009 року його звільнено з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у місті Сімферополі на підставі пункту 5 статті 30 Закону України «Про державну службу» - у зв'язку з виявленням або виникненням обставин, які перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі.

Посилаючись на те, що звільнення відбулося в період тимчасової непрацездатності, за відсутності необхідних підстав, позивач просив суд скасувати наказ про звільнення, поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач просив суд скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив публічну службу на посаді заступника начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у місті Сімферополі.

Вироком Залізничного районного суду міста Сімферополя від 26 лютого 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2008 року, позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки та на підставі статей 75, 76 Кримінального кодексу України звільнено від відбування покарання у виді позбавленням волі, з випробувальним терміном 2 роки.

10 червня 2008 року до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі надійшло повідомлення Центрального міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, в якому зазначалось про необхідність не пізніше трьох днів з моменту одержання копії вироку звільнити ОСОБА_4 з посади.

Листом від 23 червня 2008 року №8258/8/040 начальник Державної податкової інспекції у місті Сімферополі повідомив Центральний міжрайонний відділ кримінально-виконавчої інспекції управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим про неможливість звільнення позивача у зв'язку з його непрацездатністю та зазначив, що він буде звільнений після виходу на роботу, на що отримав письмову відповідь від 16 липня 2008 року, що при наявності вакансії ОСОБА_4 може бути переведений на посаду не пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Наказом начальника Державної податкової інспекції у місті Сімферополі від 23 липня 2008 року №309-о позивача за його згодою переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб у зв'язку із набранням законної сили вироком Залізничного районного суду міста Сімферополя від 26 лютого 2008 року.

09 червня 2009 року завідуючий сектором перевірок та розслідувань відділу по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим звернувся до голови Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим з поданням про розгляд питання щодо звільнення ОСОБА_4 з органів Державної податкової служби України на підставі вироку суду.

Наказом голови Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 12 червня 2009 року №328 призначено службову перевірку щодо правомірності перебування ОСОБА_4 на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у місті Сімферополі при наявності винесеного у відношенні нього обвинувального вироку. Висновком даної службової перевірки встановлено, що позивач не може перебувати в органах Державної податкової служби України, оскільки має судимість та у зв'язку з цим доручено після його виходу на роботу видати наказ про звільнення з посади на підставі пункту 5 статті 30 та абзацу 2 частини першої статті 12 Закону України «Про державну службу».

Наказом начальника Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2009 року №609-о позивача звільнено з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у місті Сімферополі на підставі пункту 5 статті 30 Закону України «Про державну службу» - у зв'язку з виявленням або виникненням обставин, які перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі.

Вирішуючи спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що судимість, яка стала підставою звільнення, стосується посади начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, оскільки ця посада пов'язана із виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків та не розповсюджується на посаду головного державного податково ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, на яку його було переведено у зв'язку із набранням законної сили вироком суду. Також виходив з того, що в день звільнення позивач був тимчасово непрацездатним.

З такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитися виходячи з наступного.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті визначені Законом України «Про державну службу».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Пунктом 5 статті 30 Закону України «Про державну службу» встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону).

Статтею 12 зазначеного Закону передбачено обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу. Зокрема, не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади.

Відповідно до частини першої статті 88 Кримінального кодексу України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України - одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище і цей вирок набрав законної сили, що, виходячи зі змісту статті 30 Закону України «Про державну службу», є обставиною, яка перешкоджає подальшому перебуванню на публічній службі в державному органі та, відповідно, підставою для її припинення.

Таким чином, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли помилково висновку про незаконність наказу про звільнення позивача з державної служби оскільки підставою такого звільнення став обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, та, відповідно, судимість за вчинення ним умисного діяння з використанням службового становища, яка у встановленому чинним законодавством порядку не знята та не погашена.

Необґрунтованими також є висновки судів щодо незаконного звільнення в період тимчасової непрацездатності, з огляду на те, що таке звільнення не допускається при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. В даному випадку звільнення відбувалося на підставі пункту 5 статті 30 Закону України «Про державну службу», тобто у зв'язку з виникненням спеціальних підстав для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді і норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не поширюються, в тому числі й заборона звільнення під час тимчасової непрацездатності.

На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вирок Залізничного районного суду місті Сімферополя від 26 лютого 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справа апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2008 року було скасовано ухвалою Верховного Суду України від 28 травня 2010 року, а справу направлено на нове розслідування у зв'язку з істотним порушенням органом досудового слідства та судом вимог кримінально-процесуального закону.

Проте, на час винесення оскаржуваного наказу про звільнення вирок суду набрав законної сили, а тому відповідачем прийнято рішення про звільнення у відповідності з нормами чинного законодавства.

Обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового судового рішення.

Керуючись статтями 221,222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної податковою інспекцією в місті Сімферополі задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23 квітня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ С.С. Пасічник /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/