Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року м. Київ К/800/56256/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Розваляєвої Т.С., Сороки М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Сколівської міської ради Львівської області про визнання рішення сесії Сколівської міської ради Львівської області від 27 вересня 2011 року № 8 нечинним та його скасування, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Сколівської міської ради Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Сколівської міської ради Львівської області про визнання рішення відповідача від 27 вересня 2011 року № 8 "Про відміну рішення ХХХІІІ - сесії Сколівської міської ради Львівської області № 45 від 26 жовтня 2010 року "Про надання дозволу на виготовлення містобудівного обґрунтування та складання проекту землеустрою кварталу забудови території житлової групи під будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків громадянам міста Сколе по вулиці Лісна"" незаконним та його скасування.

Позивач зазначає, що з 2005 року перебуває на обліку в міській раді на отримання земельної ділянки для проведення індивідуального житлового будівництва.

26 жовтня 2010 року сесією Сколівської міської ради Львівської області було прийнято рішення № 45 "Про надання дозволу на виготовлення містобудівного обґрунтування та складання проекту землеустрою кварталу забудови території житлової групи під будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків громадянам міста Сколе по вулиці Лісна". Згідно із цим рішенням позивачу надано дозвіл на одержання земельної ділянки для проведення індивідуального житлового будівництва.

Однак, 27 вересня 2011 року з метою забезпечення дотримання земельного законодавства та, беручи до уваги відсутність кварталу житлової забудови в місті Сколе по вулиці Лісна, сесією Сколівської міської ради Львівської області було прийнято рішення № 8, яким відмінено попереднє рішення відповідача від 26 жовтня 2010 року № 45 "Про надання дозволу на виготовлення містобудівного обґрунтування та складання проекту землеустрою кварталу забудови території житлової групи під будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків громадянам міста Сколе по вулиці Лісна".

04 жовтня 2011 року позивач звернулась із заявою до Міського голови, за результатами розгляду якої 13 жовтня 2011 року Сколівською міською радою Львівської області була надіслана на адресу позивача копія рішення від 27 вересня 2011 року № 8.

Позивач вважає рішення сесії Сколівської міської ради Львівської області від 27 вересня 2011 року № 8 незаконним, оскільки прийнято відповідачем в односторонньому порядку та таким, що порушує її права.

У зв'язку з цим, позивач звернулася в суд з вимогою про визнання рішення сесії Сколівської міської ради Львівської області від 27 вересня 2011 року № 8 нечинним та його скасування.

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 01 червня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення сесії Сколівської міської ради Львівської області від 27 вересня 2011 року № 8 "Про відміну рішення сесії Сколівської міської ради Львівської області № 45 від 26.10.2010 року "Про надання дозволу на виготовлення містобудівного обґрунтування та складання проекту землеустрою кварталу забудови території житлової групи під будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків громадянам міста Сколе по вулиці Лісна"".

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року постанову Сколівського районного суду Львівської області від 01 червня 2012 року скасовано та прийнято нову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано рішення сесії Сколівської міської ради Львівської області № 8 від 27 вересня 2011 року "Про відміну рішення сесії Сколівської міської ради Львівської області № 45 від 26.10.2010 року "Про надання дозволу на виготовлення містобудівного обґрунтування та складання проекту землеустрою кварталу забудови території житлової групи під будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків громадянам міста Сколе по вулиці Лісна"" протиправним та скасовано його в частині, що стосується ОСОБА_1

Зобов'язано Сколівську міську раду Львівської області на черговій сесії розглянути питання надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту документації вказаної в рішенні Сколівської міської ради Львівської області № 45 від 26 жовтня 2010 року.

В решті позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі Сколівська міська рада Львівської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення і направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 30 грудня 2005 року перебувала на обліку в міській раді на отримання земельної ділянки для проведення індивідуального житлового будівництва.

26 жовтня 2010 року сесією Сколівської міської ради Львівської області було прийнято рішення № 45 "Про надання дозволу на виготовлення містобудівного обґрунтування та складання проекту землеустрою кварталу забудови території житлової групи під будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків громадянам міста Сколе по вулиці Лісна". Згідно із цим рішенням позивачу надано дозвіл на одержання земельної ділянки для проведення індивідуального житлового будівництва.

У зв'язку із забезпеченням дотримання земельного законодавства, беручи до уваги відсутність кварталу житлової забудови в місті Сколе по вулиці Лісна та обґрунтування можливості розроблення такого для раціонального використання резервного фонду міської ради, сесією Сколівської міської ради Львівської області було прийнято рішення № 8, яким відмінено попереднє рішення відповідача № 45 від 26 жовтня 2010 року "Про надання дозволу на виготовлення містобудівного обґрунтування та складання проекту землеустрою кварталу забудови території житлової групи під будівництво та обслуговування індивідуальних житлових будинків громадянам міста Сколе по вулиці Лісна".

Приймаючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Проте, оскаржуване рішення прийнято сесією Сколівської міської ради Львівської області без урахування інтересів позивача, а також інших жителів міста Сколе, яким, як вбачається з вказаного рішення, також було надано дозвіл на виготовлення містобудівного обґрунтування та на складання проекту землеустрою кварталу забудови території житлової групи під будівництвом і обслуговування індивідуальних житлових будинків у місті Сколе по вулиці Лісна.

Львівський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, прийшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача є актом індивідуальної дії та стосується не лише інтересів позивача. При цьому документів, що підтверджують повноваження на представлення інтересів інших громадян, яких стосується оскаржуване рішення позивачем не надано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується із зазначеними висновками Львівського апеляційного адміністративного суду, виходячи з наступного.

Статтею 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно із статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 12 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статей 38, 39 Земельного Кодексу України встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Положеннями статей 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження стосовно підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення відповідача є актом індивідуальної дії та стосується не лише інтересів позивача, а тому адміністративний позов повинен розглядатися виключно в частині прийняття оскаржуваного рішення по відношенню до ОСОБА_1

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що позивачем 01.06.2012 року в судовому засіданні в суді першої інстанції була надана заява про залишення заявленої позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації вказаної в рішенні сесії Сколівської міської ради Львівської області № 45 від 26.10.2010 року без розгляду.

Таким чином, зобов'язавши Сколівську міську раду Львівської області на черговій сесії розглянути питання надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту документації вказаної в рішенні Сколівської міської ради Львівської області № 45 від 26 жовтня 2010 року, суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Згідно із частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Стаття 225 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає право суду касаційної інстанції змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Відповідно до частини другої статті 230 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судом апеляційної інстанції встановлено повно та правильно, але невірно застосовано норми матеріального права, колегія суддів вважає необхідним постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Сколівську міську раду Львівської області на черговій сесії розглянути питання надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту документації вказаної в рішенні Сколівської міської ради Львівської області № 45 від 26 жовтня 2010 року та прийняти у цій частині вимог нове рішення, яким у задоволенні її позову відмовити.

Керуючись статтями 222, 223, 225, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Сколівської міської ради Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у цій справі в частині зобов'язання Сколівську міську раду Львівської області на черговій сесії розглянути питання надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту документації вказаної в рішенні Сколівської міської ради Львівської області від 26 жовтня 2010 року № 45 скасувати, у цій частині вимог в позові - відмовити.

В решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис) М.І. Смокович

Судді (підписи)

З оригіналом згідно

В.о. помічника судді М.А. Оксаковська