Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ П/800/165/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Олендера І.Я., Пилипчук Н.Г., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Президента України, в якому просить: - визнати бездіяльність Президента України Порошенка П.О. протиправною; - зобов'язати Президента України Порошенка П.О. розглянути його скарги особисто, використавши повноваження, надані йому Конституцією та законодавством України; - стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив те, що він 17 червня 2014 року звернувся за захистом до Президента України, але Адміністрація Президента протиправно скерувала дане звернення до Генеральної прокуратури України, а подальші звернення від 07, 28 серпня, 11 вересня, 20 жовтня 2014 року, 22 квітня 2015 року в порушення вимог законодавства повернула йому без розгляду.

В судове засідання позивач не з'явився, просив суд розглянути справу за його відсутності.

У письмових запереченнях проти позову представник Президента України зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Главою держави порушень закону допущено не було. Просить відмовити у задоволенні позову. Також подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Справа, відповідно до вимог частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглядалася в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши докази у справі, суд встановив таке.

В червні 2014 року від ОСОБА_6 до Адміністрації Президента України на ім'я Президента України надійшло звернення від 17 червня 2014 року з приводу протиправних дій прокурора Івано-Франківської області та підлеглих йому осіб, у якому він просив Главу держави «примусити О.Махніцького», який в той час виконував обов'язки Генерального прокурора України, притягнути підлеглих до дисциплінарної відповідальності.

Оскільки вирішення питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності підлеглих прокуратур згідно із законодавством України віднесено до компетенції Генерального прокурора України, дане звернення було направлено Адміністрацією Президента до Генеральної прокуратури України супровідним листом від 25 червня 2014 року №22/025783-24 з проханням повідомити заявника про прийняте рішення.

ОСОБА_6 звернувся до Президента України з повторним зверненням від 07 серпня 2014 року, яке відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повернуто заявнику листом Адміністрації Президента України від 18 серпня 2014 року за №22/038083-24 з порядком оскарження таких дій (рішень) прокурорів, зокрема до судових органів.

Листом від 28 серпня 2014 року ОСОБА_6 звернувся на ім'я Глави держави та втретє просив особисто Президента України розглянути попередні звернення. Позивачу знову було роз'яснено порядок оскарження дій державних органів та повернуто звернення листом Адміністрації Президента України від 3 вересня 2014 року за №22/042531-24.

У листі від 11 вересня 2014 року позивач вкотре висловив прохання розглянути попередні звернення та висловив невдоволення діями посадової особи Адміністрації Президента України, який згідно із статтею 16 Закону України «Про звернення громадян» було розглянуто Керівником Приймальні Президента України Г.Кільовою та надано відповідь позивачу листом від 15 жовтня 2014 року за №22/046225-24.

Подальші звернення позивача, зокрема від 20 жовтня 2014 року повернуто заявникові Адміністрацією Президента України листом від 03 листопада 2014 року за №22/054945-24 як повторне, а на звернення від 22 квітня 2015 року надано відповідь листом від 5 травня 2015 року №22/018389-24.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян» (далі - Закон).

Згідно із частиною третьою статті 7 названого Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Водночас, статтею 16 цього Закону встановлено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Разом з тим, повноваження Президента України визначаються Конституцією України, про що неодноразово наголошувалося Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 7 квітня 2004 року №9-рп/2004 та від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007.

Відповідно до частини першої статті 122 Конституції України Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України.

Факт призначення Генерального прокурора України на посаду та звільнення його з посади не означає подальшої підпорядкованості органів прокуратури України іншим органам державної влади, зокрема тим, які здійснюють повноваження щодо призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України.

Крім того, в силу пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України Президент України створює для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Указом Президента України від 25 лютого 2010 року № 265/2010 «Про першочергові заходи із забезпечення діяльності Президента України» утворено Адміністрацію Президента України.

Повноваження Адміністрації Президента України організовувати розгляд звернень громадян, які звертаються до Президента України, визначено підпунктом 20 пункту 4 Положення про Адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 2010 року №504/2010.

Отже, повноваження щодо розгляду звернень громадян до Президента України покладено на Адміністрацію Президента.

У зв'язку із тим, що питання, викладене у зверненні позивача, не відносяться до повноважень Глави держави, Адміністрацією Президента України направлено його за належністю до іншого органу на підставі статті 7 Закону «Про звернення громадян».

При цьому, з огляду на функції, які віднесено до компетенції Адміністрації Президента України, є підстави вважати, що цей орган є самостійним суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом статей 3, 6, 50 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який на думку позивача, рішенням, дією чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Обставин, які б свідчили про неправомірність, зокрема бездіяльності Президента України судом не встановлено, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

У зв'язку із тим, що рішення ухвалюється не на користь позивача, підстави для присудження йому здійсненних судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 86, 122, 128, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, та на нього може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

І.Я.Олендер

Н.Г.Пилипчук

М.В.Сірош