Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року місто Київ К/9991/63682/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Чалого С.Я.,

Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, провідного спеціалісту відділу адміністрування фізичних осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах ОСОБА_3 про визнання протиправними дій щодо складання розрахунку сум страхових внесків, які підлягають сплаті за 3 та 4 квартали 2010 року; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 30.12.2011 №Ф-3690.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваної вимоги як такої, що винесено на підставі хибного розрахунку належних до сплати позивачем страхових внесків за 3 та 4 квартали 2010 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року, позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу №Ф-3690, прийняту Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах 30.12.2011; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму судового збору в розмірі 32,19 грн.; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з розрахунком сум страхових внесків від 22.07.2011, які підлягають сплати позивачем за 3 та 4 квартали 2010 року, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах проведено розрахунок сум доплат до мінімального розміру страхованого внеску (з урахуванням частини сплаченого позивачем єдиного податку) за 3 та 4 квартали 2010 року та визначено, що загальна сума доплат до мінімального розміру страхового внеску за 3 та 4 квартал 2010 року складає 1288,80 грн.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 платіжними дорученнями від 19.10.2010 №27 та від 17.01.2011 №5 сплачено страхових внесків на загальну суму 1179,99 грн.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах на адресу позивача направлено вимогу про сплату боргу від 30.12.2011 №Ф-3690 на суму недоїмки 108,81 грн.

Вказуючи на протиправність зазначеної вимоги, а також дій із складання розрахунку сум страхових внесків, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позов в частині визнання протиправною та скасування вимоги від 30.12.2011 №Ф-3690, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості включення органом Пенсійного фонду України до розрахунку сум страхових внесків за липень 2010 року доплати до розміру мінімального страхового внеску як за повний місяць, оскільки Закон України від 08.07.2010 №2461-VI"Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким встановлювався новий порядок сплати страхових внесків фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, набрав чинності лише 17.07.2010.

Так, згідно із позицією судів попередніх інстанцій сума страхового внеску за липень 2010 року має бути обрахована шляхом помноження розміру мінімального страхового внеску із розрахунку на один календарний день на кількість календарних днів у липні, протягом яких діяв Закон України від 08.07.2010 №2461-VI. Виходячи із зазначеного, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на необґрунтованість розрахунку органом Пенсійного фонду України розміру мінімального страхового внеску за липень 2010 року та, відповідно, протиправність вимоги про сплату боргу.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з їх необґрунтованості.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтю 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності вимоги про сплату боргу, з огляду на наступне.

Пунктом 2 Закону України від 08.07.2010 №2461-VI "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 17 липня 2010 року, були внесені зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якими фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Закон України від 08.07.2010 №2461-VI набрав чинності 17.07.2010.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У свою чергу, відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, установлених Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Статтею 95 Кодексу законів про працю визначено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Положеннями Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік" розмір мінімальної заробітної плати також встановлено як щомісячний та погодинний.

Аналіз наведених норм свідчить, що за загальним правилом, зарахування страхових внесків до страхового стажу проводиться за повний місяць. При цьому, необхідною умовою для зарахування певного періоду до страхового стажу є наявність факту сплати страхових внесків у розмірі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

У свою чергу, мінімальний страховий внесок обраховується в залежності від мінімальної заробітної плати, яка може бути щомісячною або ж погодинною.

Таким чином, законодавством не передбачено механізму визначення мінімального страхового внеску із розрахунку на один календарний день.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на обґрунтованість позиції органу Пенсійного фонду України щодо визначення мінімального розміру страхового внеску за липень 2010 року як добутку розміру страхового внеску, установлених Законом на день отримання заробітної плати (доходу) на мінімальний розмір заробітної плати, встановлений як щомісячний, а не календарний.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість розрахунку належних до сплати позивачем сум страхових внесків, у зв'язку з чим вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо протиправності вимоги про сплату боргу від 30.12.2011 №Ф-3690.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-3690, прийнятої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах 30.12.2011; а також в частині стягнення з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суми судового збору в розмірі 32,19 грн.

У вказаній частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: