Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2014 м. Київ К/800/12457/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Винокуров К.С. , Пасічник С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду 26.03.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Азов" до Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Азов" звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області з вимогами про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2012р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012р. апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області задоволено частково Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2012р. скасовано. Позовні вимоги ТОВ «Пансіонат «Азов» задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.02.2012р. по 10.02.2012р. Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області здійснило планову перевірку позивача з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та інших платежів, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру з загальнообовязкового державного соціального страхування за період з 01.09.2009р. до 01.02.2012р., результати якої відображені в акті від 10.02.2012р. №9.

На підставі вказаної перевірки відповідач виніс вимогу про сплату боргу від 10.02.2012р. №Ю-1116 щодо заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 995,08 грн., рішення від 10.02.2012р. №7 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків у розмірі 1293,61 грн. та Рішення від 10.02.2012р. №6 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 170,00 грн.

У пункті 3.3. розділу 3 акта перевірки відповідач дійшов висновку про заниження позивачем страхових внесків у сумі 995,08 грн., чим порушено ст. 17 п. 2 п.п. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У розділі 6 акта перевірки вказано на порушення позивачем п.п. 3 п. 8 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 19.06.2004р. №7-6, в частині подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Однак, страхові внески на компенсацію за невикористані відпустки та компенсацію втрат частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати заробітної плати нараховані та сплачені до Пенсійного фонду України помилково, чинне у той час законодавство не передбачало обов'язку страхувальника нараховувати страхові внески на такі виплати.

Відповідно до пункту 3.9 розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати не належать до фонду оплати праці суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, а отже на ці виплати не нараховуються страхові внески до Пенсійного фонду.

З метою приведення у відповідність з чинним законодавством нарахування та сплати до Пенсійного фонду страхових внесків на заробітну плату працівників позивач при поданні звіту за 2009 рік у розрахунку суми страхових внесків за грудень 2009 року зменшив внески у зв'язку з виправленням помилки, допущеної у березні та квітні 2009 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що нарахування позивачеві боргу та застосування фінансових санкцій здійснено відповідачем неправомірно.

Судом апеляційної інстанцій також зазначено, що рішення Управління ПФУ в Приазовському районі Запорізької області № 6 від 10.02.2012р. про застосування фінансових санкцій за подання до органів ПФУ недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 170 грн. винесене на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дана норма закону, яка регламентує відповідальність страхувальника, втратила чинність згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 01.01.2011р. та не діяла на дату прийняття спірного рішення.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно зазначив у мотивувальній частині постанови про наявні порушення при винесенні оскаржуваних рішень.

Однак, в резолютивній частині постанови суд апеляційної інстанції не повно вказав які позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Азов» задоволено.

Відповідно до ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається висновок суду апеляційної інстанції по суті апеляційної скарги і позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції із зазначенням позовних вимог, кі підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області задовольнити частково.

Змінити абзац третій резолютивної частини постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012p. виклавши його в наступній редакції: "Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Азов» задовольнити в повному обсязі. Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області №Ю-1116 від 10.02.2012р., якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Азов» визначено заборгованість (недоїмку) у сумі 995,08 грн. Скасувати Рішення Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі №7 від 10.02.2012р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 1293,61 грн. Скасувати Рішення Управління Пенсійного фонду України в Приазовському районі №6 від 10.02.2012р. про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 170,00 грн.".

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Винокуров К.С.

Пасічник С.С.