Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К-42792/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою військової частини А 2502 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини А 2502 про стягнення компенсації замість речового майна,

в с т а н о в и л а :

У січні 2009 року позивач звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначав, що у вересні 2006 року був звільнений з військової служби, проте йому не було сплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, яку просив стягнути.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, позов задоволено: стягнуто компенсацію взамін неотриманого речового майна в сумі 5 162 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом командира повітряного командування «Захід» Повітряних Сил Збройних Сил України від 31 серпня 2006 року № 20-пм ОСОБА_4 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «в» пункту 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (за станом здоров'я).

Відповідно до наказу ТВО командира військової частини А2502 від 21 вересня 2006 року № 216 ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу частини.

Відповідно до довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, позивачу нараховано грошову компенсацію в сумі 5 162 грн.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» щодо призупинення дії частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна, поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу. Оскільки позивач на час звернення до суду був звільнений з військової служби, то відповідач неправомірно відмовив у виплаті грошової компенсації.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Тобто, на час звернення позивача до командування військової частини для отримання грошової компенсації замість речового майна та до суду з адміністративним позовом, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням зазначеного вище Закону.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема в постановах від 22 жовтня 2013 року по справі № 21-286а13 та від 10 грудня 2013 року по справі № 21-415а13.

Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позивач мав право на грошову компенсацію замість речового майна після звільнення з військової служби.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу військової частини А 2502 задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/