Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2015 р. м. Київ К/800/54885/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швець В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу обслуговування повітряного руху України про стягнення одноразової грошової допомоги за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Державного підприємство обслуговування повітряного руху України, Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_4, задоволено частково.

Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року.

Міністерство оборони України не погодилось з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року і звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, дійшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Позивач, проходив публічну службу в Міністерстві оборони України, що підтверджується посвідченням офіцера. Відповідно до наказу Міністра оборони України № 600 від 19.10.1999 р. позивач був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. При цьому, військова служба позивача не припинилась, що підтверджується витягом з послужного списку пенсійної особової справи ФХ - 121906, контрактом про проходження військової служби у Збройних Силах України від 07.07.2008 р.

Відповідно до наказу Міністра оброни України № 343 від 14.10.2013 р. позивач був звільнений з військової служби у запас на підставі п. "б" ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я), тобто даний розпорядчий документ спричинив припинення публічної служби.

У розпорядженні ДП обслуговування повітряного руху України "Украерорух" позивач знаходився до 25.10.2013 р., коли відповідно до наказу генерального директора № 508/о від 25.10.2013 р. що був виданий на реалізацію наказу Міністра оброни України № 343 від 14.10.2013 р., був звільнений з займаної посади як такий, що вже звільнений з військової служби. (а.с. 10).

Згідно наказу № 1061/вс від 25.10.2013 р. Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу ДП обслуговування повітряного руху України майора ОСОБА_4, старшого штурмана (старшого диспетчера з руху літаків) Дніпропетровського РСП , звільненого з військової служби у запас відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) наказом Міністра оборони України від 14.10.2013 р. № 343, з правом носіння військової форми одягу, звільнено з займаної посади 25.10.2013 р.

29.10.2013 р. позивач направив рапорт до Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Начальником управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту було надано відповідь № 248/3/9/1/812 від 07.11.2013 р., згідно якої позивачу повідомлено про відсутність підстав для виплати Міністерством оборони України одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які звільнені з військової служби з посад, займаних у ДП обслуговування повітряного руху.

Листом від 29.10.2013 р. позивач звернувся до ДП обслуговування повітряного руху України з заявою з приводу виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"

За наслідками розгляду заяви другий відповідач листом №1.24-49 від 25.11.2013 р. надав відповідь про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні. Ця відмова вмотивована тим, що військовослужбовці, які відряджені до ДП "Украерорух", залишаються на військовій службі в Збройних Силах України і перебувають у публічних відносинах з Міністерством оборони України, свідченням чого є контракт, в якому Міноборони гарантує соціальні виплати, в тому числі й одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби. ДП обслуговування повітряного руху України зазначено, що ним не отримуються кошти з державного бюджету України і тому немає можливості здійснювати виплату зазначеної грошової допомоги.

29.10.2013 р. позивач звернувся з заявою до Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу обслуговування повітряного руху України з питання виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Листом Дніпропетровського регіонального структурного підрозділу обслуговування повітряного руху України № 24.15-8-896 від 08.11.2013 р. позивачу повідомлено про відсутність підстав для виплати підприємством одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, оскільки виплата такої допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України Міністерством оборони України.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби покладається законодавцем на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а оскільки Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не є органом державної влади, а є державним підприємством, то виплата одноразової грошової допомоги при звільнені має здійснюватись за рахунок коштів Міністерства оборони України.

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, доводи касаційної скарги, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком, на підставі наступного.

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.

Абзацом першим пункту 2 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до частини дев'ятої статті 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Відповідно до абзаців четвертого, п'ятого пункту 2 статті 15 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Отже, обов'язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міноборони, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади чи ні.

У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.

Окрім того, пунктом 1 статті 15 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.

Згідно з частиною першою статті 9 вказаного Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною п'ятою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393, встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим зі служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» від 19 липня 1999 року № 1281 грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій», від 7 лютого 2001 року № 104.

При цьому передбачено, що фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій», від 7 лютого 2001 року № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно зі статтею 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанцій дійшов висновку, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється за рахунок коштів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Підприємства, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, а Міноборони не здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Підприємства, та не несе відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків.

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

При цьому вимога позивача щодо стягнення з належного відповідача конкретно визначеної суми не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Зобов'язати Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець