Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/54883/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

судді - доповідача Мироненка О.В.

суддів - Сороки М.О.

Чумаченко Т.А.

провівши письмовий розгляд справи за позовом Корюківського районного центру зайнятості до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування пункту вимоги за касаційною скаргою Корюківського районного центру зайнятості на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року позивач звернувся в суд із позовом до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування пункту 2 вимоги Сосницької міжрайонної державної фінансової інспекції від 31.01.2012 року № 06-18/205 про усунення порушень, виявлених плановою ревізією фінансово-господарської діяльності за період 2009-2010 роки та 2011 рік.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції позивач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивач звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, позов слід задовольнити.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.35. плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ на 4 квартал 2011 року та на підставі направлень, виданих контролерам ревізорам, проведена ревізія використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в Корюківському районному центрі зайнятості за період 2009-2010 роки та завершений період 2011 року. Ревізію проведено у відповідності до питань програми ревізії, призупинено з 25.11.11 року по 12.12.11 року у зв»язку з проведенням зустрічних перевірок.

Під час проведення ревізії було встановлено ряд порушень, зокрема, в частині стану розрахункової дисципліни, реальності дебіторської та кредиторської заборгованості. В цій частині виявлені порушення щодо завищення касових та фактичних видатків у ф. 2 «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» за КЕКВ 1165 - на 25796,42 грн; за КЕКВ 1131 - на 4725 грн., за КЕКВ 2110 - на 5275 грн.

За результатами виявлених порушень, зазначених в акті ревізії, Сосницька міжрайонна державна фінансова інспекція (що утворена замість контрольно-ревізійного відділу в Корюківському районі згідно Указу Президента від 09.12.2010 року № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади») з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, Корюківському районному центру зайнятості пред'явлена вимога від 31.01.2012 року № 06-18/205 щодо усунення порушень та відшкодування матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 35 796,42 грн., які встановлено ревізією придбання товарно-матеріальних цінностей (офісного паперу А4, бензинового генератора defiant2800) та послуг з комплексного разового прибирання приміщень за цінами, що перевищують середню ринкову вартість, визначених за експертизою, проведеною Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою (Експертний висновок від д 25.11.2011 року №ЧК-397) у спосіб, визначений чинним законодавством України, в тому числі за рахунок винних осіб.

Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і Фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до ст..11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Зустрічні звірки, які проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби, не є контрольними заходами і проводяться у разі виникнення потреби у їх проведенні на підставі направлення, виписаного керівником органу (підрозділу) державної контрольно-ревізійної служби.

Згідно ст.. 3 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.

Суд, у своєму рішенні дійшов висновку про те, що при дослідженні питання «Складання та затвердження кошторису, внесення до них змін. Загальний формування бюджету для забезпечення пов'язаних з використанням коштів на утримання органів управління Фонду та на заходи з виконання основних функцій Фонду повинно Проводитися за Методикою формування бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 04.10.2007 року за № 75. За Методикою формування бюджету метою використання коштів Фонду визначено ефективність.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що жодного нормативного акту, який би містив такий обов'язок або вимогу, позивачем не наведено.

Відповідно до вимог ст.. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лище на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Згідно ст.12 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», службові особи державних контрольно-ревізійних служб зобов'язані суворо додержувати Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом.

Відповідно до ст..2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через І проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання і| державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Судами не прийнято до уваги, що результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

В Центрі зайнятості проводилась ревізія відповідно до програми ревізії цільового та законного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в Корюківському районному центрі зайнятості, в якій визначались питання, що підлягали ревізії відповідно до компетенції служби. В програмі в переліку питань ревізії відсутнє питання перевірки ефективного використання коштів Фонду. Мета ревізії - перевірити стан виконання регіональними центрами зайнятості завдань, покладених Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «;Про зайнятість населення»; чи за цільовим призначенням та в законний спосіб проводяться видатки за рахунок коштів Фонду. Результати ревізії викладені в Акті ревізії використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття № 09-17/11 від 15.12.2011 року (далі - Акт).

Згідно підпункту 21 пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 №499, Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Суд, у своєму рішенні, не звернув увагу на те, що на даний час відсутній нормативно правовий акт, який встановлює загальну процедуру визначення (розрахунку) збитків, завданих державі та /або об'єкту контролю внаслідок порушення посадовими особами об'єкта контролю вимог нормативно-правових актів.

При визначенні збитків відповідач посилається лише на Експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 25.11.2011 №ЧК- 397 (далі - Висновок ТПП), яким визначена середня ринкова вартість товарів та послуг, які придбавались Центром зайнятості.

Однак, враховуючи відсутність нор.мативно-правового акту, який встановлює для відповідача процедуру визначення збитків, встановлення наявності шкоди, яка спричинена Центром зайнятості, відповідно до вищезазначеного експертного висновку не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Також, Висновок ТПП не є належним доказом правомірності винесення оскаржуваних пунктів Вимоги ДФІ, оскільки прийнятий з порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5.

Крім того, у висновку ТПП питання, поставлені на вирішення дослідження, взагалі не відповідають висновкам за результатами дослідження.

Так, визначити достовірно середню ринкову вартість послуг з комплексного прибирання адміністративних приміщень складно, тим більше віртуально на підставі цінових пропозиції, розташованих на інтернет-сайтах, оскільки не враховується складність проведених робіт, обладнання та миючі засоби, які використовувались під час прибирання, якість виконуваних робіт тощо.

Наявність таких зауважень до експертизи ТПП унеможливлює прийняття її у якості й належного доказу у справі.

Судами безпідставно не прийнято до уваги Висновок експертного економічного дослідження Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових ш експертиз від 09.02.2012 року № 328/12-24, яким встановлено, що різниця, яка виникла між середньо ринковою вартістю на товар (роботи, послуги) та ціною придбання товарів (робіт, послуг) не несе в собі ознак збитків, так як відповідно до норм чинного законодавства та договорів обов'язки Сторонами були виконані в повному обсязі, претензії Сторін - відсутні.

Із Висновку вбачається, що фінансово-господарські операції здійснені між Центром зайнятості та контрагентами по придбанню товарів (робіт, послуг) в межах кошторису відповідної і статті.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов помилкового висновку про те, що Центром зайнятості допущено завищення касових та фактичних видатків.

Відповідно до ч.1 ст..3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.9 зазначеного вище Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для обліку господарської операції по прибиранню приміщення був наданий рахунок для сплати та акт виконаних робіт.

Для бухгалтерських операцій по придбанню паперу та генератора надані рахунки для сплати та накладні.

Отже, враховуючи проведення бухгалтерського обліку господарських операції на підставі лише первинних документів, висновки щодо завищення касових та фактичних видатків за кодами економічної класифікації видатків є безпідставними. Порушень вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Центром зайнятості не допущено.

Крім того, не вірним є висновки суду стосовно того, що відносини ФОП ОСОБА_3 з найманими працівниками, не встановлення генератора на день перевірки або можлива відсутність відповідної оргтехніки обґрунтовують встановлення КРВ завищення касових та фактичних видатків.

Судом безпідставно не визнано, як доказ, відповідь ТОВ ЦЦТ «Браво» від І0.ІІ.20ІІ року № 12 на запит КРВ в Ніжинському районі і м. Ніжині стосовно цінових пропозиції на комп'ютерну техніку, в якому орієнтовна вартість саме генератора Defiant DGG 2800 визначена в межах ціни від 8541.00 грн. до 16951.00 грн.

При наданні зазначеного доказу Центр зайнятості мав на меті спростувати інформацію. Зазначену у висновку ТПП, щодо середньої ринкової вартості аналогів бензинового генератора Defiant DGG 2800, триману виключно з Інтернет-сайтів. При цьому, враховуючи технічні характеристики, не можна вважати аналогами бензинові генератори, які визначені такими у І Висновку ТПП.

Щодо відповіді Державної фінансової інспекції України від 13.02.2012 року № 04-14/262 «Про розгляд звернення» на скаргу Чернігівського обласного центру зайнятості щодо неправомірних дій службових осіб ДФІ в Чернігівській області, в якій зазначено, що у зв'язку з тим, що під час проведення закупівель вказаних товарів та послуг не встановлено порушень процедури закупівлі, відсутні підстави для обрахування суми нанесених Фонду збитків.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в суді першої інстанції одночасно з копією відповіді була долучена до матеріалів справи і копія зазначеної скарги на неправомірні дії службових осіб Державної фінансової інспекції Чернігівській області, зокрема, і щодо обрахування збитків під час проведення закупівлі паперу, генераторів та наданні послуг з прибирання.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що оскаржувані вимоги Державної фінансової інспекції в Чернігівській області є незаконними та протиправними.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій, не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і підлягають скасуванню. Позов слід задовольнити.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення..

Керуючись статтями 222, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу Корюківського районного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року скасувати.

Позов Корюківського районного центру зайнятості задовольнити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді