Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2014 р. м. Київ К/800/3579/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швець В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання незаконними наказів про звільнення та поновлення на роботі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління МВС України в Тернопільській області про визнання незаконними наказів про звільнення та поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем незаконно прийнято без юридично значимих доказів, які б свідчили про порушення службової дисципліни п. 1 наказу УМВС України в Тернопільській області № 152 о/с від 15.07.2013, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 «є» (за порушення дисципліни).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року року залишено без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року.

ОСОБА_4 не погодився з постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року і звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню в повному обсязі, на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

ОСОБА_4 перебував на службі в УМВС України в Тернопільській області на посаді начальника оперативних розробок УДСБЕЗ КМ УМВС України в Тернопільській області.

Наказом начальника УМВС України в Тернопільській області від 03.07.2013 р. № 617 щодо ОСОБА_4 призначено службове розслідування за фактом відкриття кримінального провадження стосовно окремих працівників УДСБЕЗ УМВС України в Тернопільській області.

Підставою для проведення службового розслідування послужила інформація про те, що 18 червня 2013 року УСБ України в Тернопільській області внесено відомості до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільскої області від 05 липня 2013 року № 607/11650/13-к, ОСОБА_4 відсторонено від посади начальника оперативних розробок УДСБЕЗ КМ УМВС України в Тернопільській області, строком на 60 днів.

10 липня 2013 року, УМВС України в Тернопільській області щодо позивача видано наказ № 699 від «Про грубі порушення службової дисципліни, допущенні окремими працівниками УДСБЕЗ УМВС в області, та покарання винних».

15 липня 2013 року наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області № 152 о/с, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п. 64 «є» (порушення службової дисципліни) про, що повідомлено листом від 15.07.2013 № 2/15-1789.

Вважаючи вказані рішення незаконними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з правомірності прийняття оскаржуваних наказів, оскільки звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідає тяжкості вчиненого позивачем проступку, який є грубим порушенням службової дисципліни.

Проте, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком, так як Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Тернопільській області передчасно, без достатніх підстав застосовано до позивача крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", Дисциплінарним статутом ОВС та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

Відповідно до приписів п.п. «є» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Статуту (стаття 2 Дисциплінарного статуту ОВС).

Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Частиною десятою статті 14 Статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, службове розслідування щодо порушення позивачем дисципліни, від 03.07.2013 року № 617, призначено на підставі кримінального провадження 22013210000000027 від 18 червня 2013 року, стосовно окремих працівників УДСБЕЗ УМВС України в Тернопільській області за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КАС України.

За висновком службового розслідування за фактом порушення законності допущених окремими працівниками УДСБЕЗ УМВС в Тернопільській області від 04 липня 2013 року вказано застосувати до позивача найсуворіші заходи дисциплінарного стягнення.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту ОВС передбачені різні види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни, зокрема : усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції вважає, що застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу є необґрунтоване, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 за період проходження служби в УДСБЕЗ УМВС України в Тернопільській області, 14 разів заохочувався та жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності.

При цьому слід зазначити, що на час звільнення позивача з посади на підставі наказу № 699 від «Про грубі порушення службової дисципліни, допущенні окремими працівниками УДСБЕЗ УМВС в області, та покарання винних» за наслідками проведення службового розслідування на підставі кримінального провадження 22013210000000027 від 18 червня 2013 року стосовно притягнення позивача до кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 368 КАС України суперечить принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», підлягають звільненню з роботи (служби) особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення лише після набрання законної сили відповідного судового рішення.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено, що особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що слідчий в ОВС СВ СУ прокуратури Тернопільської області за погодженням з начальником управління прокуратури Тернопільської області в рамках кримінального провадження за №22013210000000027 від 18 червня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України звернувся до суду з клопотанням про відсторонення від посади начальника відділу оперативних розробок УДСБЕЗ КМ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_4

05 липня 2013 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_4 відсторонено від посади начальника відділу оперативних розробок УДСБЕЗ КМ УМВС України в Тернопільській області строком на 60 днів та вилучено службове посвідчення на час відсторонення від посади.

Проте, при прийнятті оскаржуваних наказів, суб'єкт владних повноважень не звернув уваги на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_4 щодо відсторонення позивача від посади терміном на 60 днів та передчасно застосував крайній захід дисциплінарного впливу в межах дії строку відсторонення позивача від посади.

Отже, з урахуванням викладеного та встановлених по справі обставин, ОСОБА_4, станом 15 липня 2013 року, звільнений з порушенням приписів встановлених п.п. 4,5,6 ч.3 ст. 2 КАС, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкти владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що п.1 наказу Управління Міністерства внутрішній справ України в Тернопільській області № 699 від 10 липня 2013 року «Про грубі порушення службової дисципліни, допущені окремими працівниками УДСБЕЗ УМВС в Тернопільській області, та покарання винних» щодо звільнення ОСОБА_4 зі служби та наказ Управління Міністерства внутрішній справ України в Тернопільській області № 152 о/с від 15 липня 2013 року про звільнення ОСОБА_4. зі служби в запас за порушення дисципліни є незаконним та підлягає скасуванню.

Оскільки позивача неправомірно звільнено з державної служби, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу позивача про поновлення його на посаді начальника відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС з 15 липня 2013 року.

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим ухвалити нове про задоволення позову.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати пункт 1 наказу Управління Міністерства внутрішній справ України в Тернопільській області № 699 від 10 липня 2013 року «Про грубі порушення службової дисципліни, допущені окремими працівниками УДСБЕЗ УМВС в Тернопільській області, та покарання винних» щодо звільнення ОСОБА_4 зі служби за порушення службової дисципліни.

Скасувати наказ Управління Міністерства внутрішній справ України в Тернопільській області № 152 о/с від 15 липня 2013 року про звільнення ОСОБА_4 зі служби в запас за порушення дисципліни.

Поновити ОСОБА_4 на посаді начальника відділу оперативних розробок Управління Державної служба боротьби з економічною злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області з 15 липня 2013 року.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді начальника відділу оперативних розробок Управління Державної служба боротьби з економічною злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець