Історія справи

Постанова ВАСУ від 08.04.2014 року у справі №827/2367/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Київ К/800/1568/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Севастопольської митниці Міндоходів на постанову окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року у справі № 827/2367/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" до Севастопольської митниці Міндоходів, головного управління державного казначейства України у м.Севастополі про визнання протиправними та скасування карток відмови, рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" звернулося в суд з позовом до Севастопольської митниці Міндоходів, головного управління державного казначейства України у м.Севастополі, в якому просило: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 травня 2013 року №123030000/2013/00082; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 травня 2013 року № 123030000/2013/00083; визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000018/1; визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000019/1; зобов'язати Севастопольську митницю Міндоходів вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів відносно яких Севастопольською митницею Міндоходів були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року №123000002/2013/000018/1 та рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року 123000002/2013/000019/1 за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в порядку встановленому статтею 58 Митного кодексу України; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 48 720 грн. 54 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії Севастопольської митниці Міндоходів щодо відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та з коригування митної вартості товарів, а також зобов'язання додатково сплатити митні платежі (податок на додану вартість) є протиправними, а невизнання митним органом заявленої декларантом митної вартості та самостійне визначення митним органом митної вартості товарів позивача із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації є необґрунтованим та таким, що не засноване на нормах законодавства.

Постановою окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволені.

Визнана протиправною та скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 травня 2013 року №123030000/2013/00082.

Визнана протиправною та скасована картка відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 травня 2013 року № 123030000/2013/00083.

Визнане протиправним та скасоване рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000018/1.

Визнане протиправним та скасоване рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000019/1.

Зобов'язано Севастопольську митницю Міндоходів вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів щодо яких Севастопольською митницею Міндоходів були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000018/1 та рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року №123000002/2013/000019/1 за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в порядку встановленому статтею 58 Митного кодексу України.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 48 720 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) грн. 54 коп.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Севастопольська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" є юридичною особою, основним видом господарської діяльності якого є оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; виробництво чаю та кави.

Севастопольською митницею Державної митної служби України 27 травня 2013 року за результатами перевірки митних декларацій №123030000/2013/001989 та №123030000/2013/001990, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України декларантом, були прийняті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №123030000/2013/00082 та №123030000/2013/00083.

Згідно з картками митний орган повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі статті 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, третій статті 53 Митного кодексу України. Проведено митну оцінку та винесені рішення про коригування митної вартості від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000018/1 та № 123000002/2013/000019/1 з визначенням митної вартості товару за резервним методом.

Так, відповідно до рішень про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року: заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки, виявлено, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України; не надано згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України основні документи, які підтверджують митну вартість, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (у тому числі платіжні документи на сплату за проформами інвойсів). Декларант, також, відмовився від надання додаткових документів згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість: виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; митну декларацію країни відправлення з перекладом на державну мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; митна вартість може бути визначена митним органом за умови надання наступних документів: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (у тому числі платіжні документи на сплату за проформами інвойсів); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; митна декларацію країни відправлення з перекладом на державну мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000018/1 митна вартість розрахована декларантом складає суму 30 033,00 USD за курсом валюти - 7, 993, що у гривні складає 240 053 гривні 77 копійок. Севастопольською митницею Державної митної служби України здійснено коригування, згідно з яким вартість товарів складає суму 36 660,00 USD, вартість за одиницю 2,6000. Отже сума митної вартості товарів за митною декларацією № 123030000/2013/001989 повинна складати 293 023 гривні 38 копійок. Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000019/1 митна вартість розрахована декларантом складає суму 34 650,00 USD за курсом валюти - 7, 993, що у гривні складає 276 957 гривень 45 копійок. Севастопольською митницею Державної митної служби України здійснено коригування, згідно з яким вартість товарів складає суму 58 500,00 USD, вартість за одиницю 2,6000. Отже сума митної вартості товарів за митною декларацією №123030000/2013/001990 повинна складати 467 590 гривень 50 копійок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 квітня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар здійснена передплата митних платежів під попередні декларації: №1805 на суму митних платежів 15 000 гривень 00 копійок, № 1806 на суму 85 000 гривень 00 копійок, № 1807 на суму 85 000 гривень 00 копійок, № 1808 на суму 145 000 гривень 00 копійок та № 1809 на суму 255 000 гривень 00 копійок.

Митне оформлення було здійснено та товари було випущені за митними деклараціями №123030000/2013/002007 та №123030000/2013/002012 у вільний обіг.

При цьому за митною декларацією № 123030000/2013/002007 податок на додану вартість було сплачено позивачем у сумі 58 604 гривень 68 копійок, у тому числі сума 10 593 гривні 93 копійки, яка визначена рішенням про коригування митної вартості товарів № 123000002/2013/000018/1, а за митною декларацією № 123030000/2013/002012 податок на додану вартість було сплачено в сумі 93 518 гривень 10 копійок, у тому числі сума 38 126 гривень 61 копійка, яка визначена рішенням про коригування митної вартості товарів № 123000002/2013/000019/1.

На виконання рішень про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до Севастопольської митниці Міндоходів з додатковими документами, що підтверджують визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

У листах від 21 серпня 2013 року №07-35/744 та №07-35/745 Севастопольська митниця Міндоходів зазначила, що підстав для скасування рішень про коригування митної вартості та, відповідно, для повернення фінансових гарантій не має, а тому рішення про визначення митної вартості від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000018/1 та №123000002/2013/000019/1 залишила без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того що, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надане належне обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару, а тому безпідставною є відмова у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митним органом митної вартості товару із застосуванням неосновного методу визначення такої вартості.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності рішень про коригування митної вартості товару від 27 травня 2013 року №123000002/2013/000018/1 та №123000002/2013/000019/1, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №123030000/2013/00082 та №123030000/2013/00083, та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість

Відповідно до ст.49 МК України що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем при подачі митних декларацій було надано наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (CMR); коносамент (Bill of Lading); банківські платіжні документи, що стосуються товару про проведення оплати за товар; рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; договір про надання послуг митного брокера; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та мита, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; резервна позиція; сертифікат про походження товару загальної форми; інші некласифіковані документи (екологічна декларація); копія митної декларації країни відправника.

Додатково позивачем були надані: копія прайс-листа виробника товару з перекладом; копія експертного висновку державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 14 серпня 2013 року з інвойсами та перекладом інвойсів, копії експортних декларацій з перекладом. А також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що дублюють показники зазначені у вже раніше наданих первинних документах та також підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; а також сертифікати якості та кількості з перекладом, що містять характеристики товарів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були надані докази встановлення правильності визначення митної вартості товарів, а саме: контракт від 01 червня 2010 року № КК/DD-01, угода від 07 липня 2010 року № 1 про зміну контракту, угода від 30 грудня 2011 року № 2, угода від 21 квітня 2012 року № 3; договір про надання послуг декларування товарів від 04 січня 2012 року № 2, додаток до договору від 04 січня 2012 року, додаток до договору від 03 січня 2013 року; довідка про відсутність за межами України валютних цінностей та майна № 140; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 80; коносамент для міжпортового та міжнародного перевезення № NBHA1HF00 та його переклад; платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах № 126 та № 189; комерційний інвойс № 0000302 та його переклад; пакувальний лист № 0000302 та його переклад; сертифікат походження № 31120223; екологічна декларація № 40337; електронна митна декларація № 2836 та її переклад; сертифікат кількості та якості № 13С01НХ1112-01 та його переклад; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 16; коносамент для міжпортового та міжнародного перевезення № NBHA1HG00 та його переклад; платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах № 167 та № 191; комерційний інвойс № 0000301 та його переклад; пакувальний лист № 0000301 та його переклад; сертифікат походження № 31120225 та його переклад; екологічна декларація № 40337; електронна митна декларація № 2820 та її переклад; сертифікат кількості та якості № 13С01НХ1113-01 та його переклад; дезінфекційний сертифікат; фітосанітарний сертифікат; виробнича декларація; листи товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" від 14 серпня 2013 року № 714 та № 715; прайс-лист від 1 березня 2013 року та його переклад; лист державного підприємства "Держзовнішінформ" від 14 серпня 2013 року №11/747; свідоцтво №18-У-15; лист товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" від 13 вересня 2013 року № 197/04; картка рахунку: 632 ВМД-2007, виписки публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" за 19 березня 2013 року та за 14 травня 2013 року; картка рахунку: 632 ВМД-2012, виписки публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" за 24 квітня 2013 року та за 14 травня 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що аналізуючи зміст та перелік документів як первісно доданих до митних декларації при здійсненні митного оформлення товарів документів так і документів, наданих додатково, давали можливість митному органу перевірити визначену декларантом митну вартість товару, яка відповідала заявленій митній вартості товару декларантом за ціною контракту. Зазначені документи містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та визначення митної вартості, визначеної декларантом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 року №310 Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків "Держзовнішінформ" було передано до сфери управління Міністерства економіки України.

Пунктом 6 частини четвертої Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 № 777, Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної зовнішньоекономічної політики, розробляє концепції та стратегії розвитку зовнішньоекономічного потенціалу держави, механізму державного регулювання зовнішніх економічних зв'язків.

З урахуванням наведеного, висновок державного підприємства "Держзовнішінформ" від 14 серпня 2013 року №11/747 є належним доказом щодо заявленої позивачем митної вартості товару.

Згідно обставин справи підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товару являється не надання основних документів, які підтверджують митну вартість, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (у тому числі платіжні документи на сплату за проформами інвойсів). Декларант, також, відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість: виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; митну декларацію країни відправлення з перекладом на державну мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; митна вартість може бути визначена митним органом за умови надання наступних документів: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (у тому числі платіжні документи на сплату за проформами інвойсів); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; митна декларацію країни відправлення з перекладом на державну мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Разом з тим, судами встановлено, що банківські документи про оплату товару були надані, в подальшому були надані і витребувані додаткові документи, які підтверджували правильність визначення митної вартості товару декларантом за ціною контракту з урахуванням інших проведених платежів. Крім того, що у митного органу не було претензій до поданих документів їх об'єктивності та достовірності.

Виходячи з наведеного оскаржувані рішення про визначення митної вартості товару прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, тому суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання рішення протиправним та скасування. Оскільки картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів прийнята на підставі рішень про коригування митної вартості товару, які прийняті з порушенням діючого законодавства, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновків про наявність підстав для скасування картки відмови.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування карток відмови у митному оформленні товару №123030000/2013/00082 та №123030000/2013/00083 та рішень про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року №123000002/2013/000018/1 і №123000002/2013/000019/1 з визначенням митної вартості товару за резервним методом обґрунтоване, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстави для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні.

Разом з тим, щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

За змістом наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позовних вимогах.

Крім того, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Севастопольську митницю Міндоходів вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів відносно яких Севастопольською митницею Міндоходів були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000018/1 та рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року №123000002/2013/000019/1 за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в порядку встановленому статтею 58 Митного кодексу України, оскільки відповідно ст.257 МК України встановлена відповідна процедура декларування, яка передбачає подання декларантом митних декларацій, внесення в них відповідних відомостей.

Виходячи з наведеного в позовних вимогах щодо зобов'язання Севастопольську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю необхідно відмовити як необґрунтованих.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми процесуального права в частині задоволення позову щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та зобов'язання Севастопольську митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає касуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Севастопольську митницю Міндоходів вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів щодо яких Севастопольською митницею Міндоходів були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000018/1 та рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року №123000002/2013/000019/1 за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в порядку встановленому статтею 58 Митного кодексу України та щодо стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 48 720 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) грн. 54 коп. шляхом їх безспірного списання із Севастопольської митниці Міндоходів. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 220 222 223 229 230 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Севастопольської митниці Міністерства доходів та зборів України задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25 жовтня 2013 року змінити, скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Севастопольську митницю Міндоходів вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів щодо яких Севастопольською митницею Міндоходів були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 123000002/2013/000018/1 і рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року №123000002/2013/000019/1 за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в порядку встановленому статтею 58 Митного кодексу України та щодо стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 48 720 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять) грн. 54 коп. шляхом їх безспірного списання із Севастопольської митниці Міндоходів, в задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: