Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2014 р. м. Київ К/800/55720/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.

Загороднього А.Ф,

та секретаря Бруя О.Д.

за участю позивача ОСОБА_2, представників відповідача Качанка О.М. та Ніщимного О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання неправомірним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

встановила:

У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового і речового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2013 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд суду першої інстанції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року залишено без змін.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про направлення справи на новий розгляд або продовження розгляду.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах податкової міліції на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної податкової інспекції. Наказом голови Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 31.12.2008 № 253-о ОСОБА_2 був звільнений в запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням), на підставі власного рапорту від 31.12.2008.

Оскільки у позивача не було наміру звільнятись, а рапорт про звільнення ним був написаний під тиском та погрозами керівництва ОСОБА_2 звернувся до суду

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій помилково прийшли до висновків про правомірність звільнення позивача, посилаючись на можливість такого звільнення ОСОБА_2 з дати яку визначив відповідач.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно із пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Водночас зазначені норми при звільненні позивача зі служби відповідачем не дотримані. Так, перед прийняттям оскаржуваного наказу Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 31.12.2008 № 253-о про звільнення позивача зі служби, відповідачем не було досліджено підстав написання рапорту про звільнення та поважності причин, що перешкоджають виконанню ним своїх посадових обов'язків.

Враховуючи, що у рапорті ОСОБА_2 не було зазначено причину звільнення зі служби за власним бажанням, а саме звільнення було проведено в день подачі рапорту про звільнення, тобто відповідачем не дотримано тримісячного строку до закінчення якого позивач мав право відкликати поданий рапорт, то відповідно наказ про звільнення ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а позивач поновленню на займаній посаді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 липня 2012 року № 21-136а12.

Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поновлення на роботі, одночасно вирішується питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш ніж як за один рік.

Пунктом 1.2 Положення про забезпечення речовим майном органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1489 від 05.12.2003 визначено, що речове забезпечення полягає в постачанні для потреб вказаних категорій особового складу форменого обмундирування, взуття, головних уборів, білизни, спорядження, знаків розрізнення, фурнітури.

Згідно пункту 1.14 зазначено Положення визначено, що речове майно особистого користування є власністю з дня отримання. Строк носіння вказаного майна розраховується з дня виникнення у осіб рядового та начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ права на отримання. Чергова видача предметів речового майна здійснюється після закінчення встановлених нормами забезпечення строків носіння раніше отриманих предметів.

Відповідно до пункту 3.8 Положення про забезпечення речовим майном органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, видача речового майна особовому складу здійснюється в установлені строки за накладною чи роздавальною відомістю під розписку.

Разом з цим позивачем не надано доказів та обґрунтувань, які б свідчили про порушення його прав щодо своєчасного забезпечення речовим майном під час проходження служби, а компенсація за неотримане речове майно згідно норм Положення про забезпечення речовим майном органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України не передбачена.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позову дійшли помилкових висновків, а тому касаційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - скасувати.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права -судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання неправомірним, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ Державної податкової адміністрації в Чернігівській області від 31.12.2008 № 253-о, в частині звільнення ОСОБА_2 (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "ж" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням).

Поновити ОСОБА_2 на займаній до звільнення посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ з 31.12.2008.

Стягнути з Державної податкової служби у Чернігівській області заробіток за час вимушеного прогулу з 31.12.2008 по 31.12.2009, за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при його звільненні.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній