Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/56249/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 14 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся з позовом про скасування розпорядження №72 від 18 січня 2012 року «Про самочинне будівництво, здійснене ОСОБА_2.», яким його зобов'язано в термін до 10.02.2012 року демонтувати металеву огорожу біля будинку АДРЕСА_1.

Позов мотивовано тим, що оскаржуване розпорядження є протиправним, оскільки позивачем не було проведено самочинного влаштування огорожі, а проведення її реконструкції в межах її первинного розташування у відповідності до плану, зазначеного в технічних документах БТІ.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 14 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року, позов задоволено. Скасовано розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради № 72 від 18 січня 2012 року.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням № 72 від 18 січня 2012 року «Про самочинне будівництво, здійснене гр. ОСОБА_2.» зобов'язано ОСОБА_2, мешканця АДРЕСА_1, в термін до 10 лютого 2012 року демонтувати металеву огорожу розм. 18, 20 X 37,00 на фундаменті з бетонними стовпами біля будинку АДРЕСА_1. При невиконанні вищезазначеного розпорядження юридичному відділу підготувати та передати матеріали для примусового виконання цього розпорядження.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування визначені зокрема положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 31 якого ним надавалось, зокрема, право на здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій, вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, тощо.

Водночас, питання знесення об'єктів самовільного будівництва внормовано частиною 7 статті 376 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якими обумовлено, що такий демонтаж відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, виконавчим органам міських рад надано право здійснювати заходи з перевірки дотримання громадянами вимог містобудівного законодавства, приймати з цього приводу рішення в яких відображати свої висновки щодо наявності таких порушень та встановлювати механізм усунення цих порушень.

В той же час, рішення вказаних органів про демонтаж самовільно збудованих об'єктів не є обов'язковими до виконання, оскільки знесення здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки, відтак адміністративний позов позивача про скасування розпорядження №72 від 18 січня 2012 року задоволенню не підлягає.

Наведене дає підстави вважати висновок судів про задоволення позову необґрунтованим.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 232 КАС України,

п о с т а н о в а :

Касаційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 14 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

О.Є. Донець

А.О. Логвиненко