Історія справи

Постанова ВАСУ від 06.03.2014 року у справі №800/38/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Київ справа № 800/38/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКравцова О.В., суддівВеденяпіна О.А., Масло І.В., Шведа Е.Ю., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконними дій, рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України), в якому просив:

- визнати дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо розгляду скарги ОСОБА_6 від 17 липня 2013 року № 8вк-5092/13 щодо неправомірної поведінки суддів апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 протиправними;

- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 вересня 2013 року № 2565/дп-13 щодо відмови у відкритті дисциплінарної справи відносно суддів апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що не погоджується із прийнятим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 вересня 2013 року № 2565/дп-13, оскільки, на його думку, відповідач як суб'єкт владних повноважень скоїв протиправні дії, які полягають у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов'язків згідно з чинним законодавством, а саме:

- порушив процедуру та стадії перевірки скарги ОСОБА_6, що встановлені статтею 86 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та розділом XIII Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (відсутність процедури, що здійснена відповідачем, а саме - затвердження висновку членів ВККС України, де зазначена пропозиція про відмову відкриття дисциплінарної справи);

- не повідомив скаржника про місце і час розгляду питання щодо відмови відкриття дисциплінарної справи , що призвело до порушення права заявника на участь у процесі прийняття рішення, заявлення відводу члену комісії, тощо;

- не зазначив в оскаржуваному рішенні мотивів та підстав щодо його прийняття, які конкретизовані до даної дисциплінарної справи;

- невірно засвідчив копію витягу з оскаржуваного рішення - витяг засвідчений не головуючим Колеснік Г.А., а членом Комісії - Віхровим В.В.

Позивач та представник відповідача надали до суду клопотання про розгляд даної адміністративної справи без їх участі.

Представник відповідача також надала письмові заперечення, в яких вказала, що позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений законодавством України, жодних порушень під час розгляду скарги позивача не допущено, його права та інтереси не порушені.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

10 квітня 2013 року рішенням Київського районного суду м. Донецька у цивільній справі № 2/0523/3452/2012 відмовлено у повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9, треті особи - Київська районна в м. Донецьку рада, Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області про позбавлення батьківських прав, зміну прізвища малолітньої дитини, відновлення дошлюбного прізвища (а.с. 39-43).

З матеріалів справи вбачається, що позивач у даній справі виступав представником ОСОБА_8 (а.с. 56).

Із рішенням першої інстанції не погодилась позивачка та прокурор Київського району м. Донецька, тому оскаржили його в апеляційному порядку.

4 червня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області апеляційні скарги ОСОБА_8 та прокурора Київського району м. Донецька відхилено. Рішення Київського районного суду м. Донецька від 10 квітня 2013 року залишено без змін (а.с.44-48).

17 липня 2013 року до Комісії надійшла скарга ОСОБА_6 (зареєстрована Вх. № 8вк-5092/13), в якій він просив:

- Голові Вищої кваліфікаційної комісії суддів України взяти на особистий контроль перевірку цієї скарги із залученням члена комісії по квоті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

- притягнути суддів Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до суворої дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення з посади;

- не залишатись осторонь, байдужими щодо питання захисту прав, законних інтересів малолітньої дитини ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 та її матері ОСОБА_8, умисно порушених діями суддів Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13( а.с. 33-38).

За результатами перевірки скарги 12 серпня 2013 року членом Комісії Віхровим В.В. був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с. 94-95).

12 вересня 2013 року Комісією було прийнято рішення № 2565/дп-13, яким відмовлено у відкритті дисциплінарних справ за зверненнями ОСОБА_6 на дії суддів Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13(а.с.96-97).

Рішення було мотивоване тим, що відповідно до частини другої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків. Оскільки у зверненні відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у відкритті дисциплінарної справи слід відмовити.

Про прийняте рішення позивач був повідомлений листом від 12 вересня 2013 року вих. № 8вк-5092/13 за підписом Віхрова В.В. (а.с. 98).

26 вересня 2013 року до Комісії надійшла заява ОСОБА_6 (зареєстрована за № 8вк-5092/13-к), в якій він просив направити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки скарги від 17 липня 2013 року № 8вк-5092/13 ОСОБА_6 щодо неправомірних дій суддів Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на поштову адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 99-100).

Листом від 1 жовтня 2013 року № 8вк-5092/13 за підписом Віхрова В.В. позивачу був направлений витяг з рішення Комісії від 12 вересня 2013 року № 2565/дп-13 (а.с. 108).

Не погоджуючись із рішенням Комісії від 12 вересня 2013 року № 2565/дп-13 позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доказана правомірність дій та законність рішення, зокрема, дотримання передбачених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року (далі - Закон № 2453) та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 8 червня 2011 року № 1802/зп (із змінами, внесеними рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 жовтня 2011 року № 3142/зп-11, від 15 листопада 2011 року № 3745/зп-11, від 17 січня 2012 року № 4/зп-12, від 27 березня 2012 року № 11/зп-12, від 10 квітня 2012 року № 14/зп-12, від 23 квітня 2012 року № 17/зп-12, від 25 вересня 2012 року № 30/зп-12, від 18 жовтня 2012 року № 34/зп-12, від 12 лютого 2013 року № 4/зп-13) (далі - Регламент).

Пунктом восьмим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити наявність або відсутність фактів чи обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням не порушені права, свободи або інтереси позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 84 Закону № 2453 дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульований, зокрема, статтею 86 Закону № 2453, відповідно до частини першої якої дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Повноваження ВККС України встановлені статтею 91 Закону № 2453, згідно з пунктом восьмим частини першої якої вона розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

Відповідно до пункту 13.1.4. Регламенту дисциплінарне провадження передбачає:

1) здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

2) відкриття дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

При цьому перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом ВККС України (частина друга статті 86 Закону № 2453), що за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд ВККС України (частина шоста статті 86 Закону № 2453), яка вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома статті 86 Закону № 2453), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята статті 86 Закону № 2453), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Комісії (частина перша статті 87 Закону № 2453).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що права особи, яка звернулася зі скаргою (заявою, зверненням) стосовно дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені: правом на подання скарги (заяви, звернення) на дії судді та правом на розгляд такої скарги (заяви, звернення) з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.

Таким чином, при розгляді цієї справи колегія суддів перевіряє дотримання Комісією процедури розгляду заяви позивача та прийняття рішення.

Як встановлено судом, позивач, скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453 правом на звернення зі скаргою щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, звернувся до відповідача з заявою, повідомивши Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про порушення статті 83 Закону № 2453 суддями Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

За результатами перевірки викладених у заяві даних членом Комісії Віхровим В.В. 12 серпня 2013 року був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Вказаний висновок разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами був переданий на розгляд ВККС України, що відповідає приписам частин другої та шостої статті 86 Закону № 2453.

ВККС України вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, прийнявши 12 вересня 2013 року відповідне рішення № 2565/дп-13 згідно з частиною сьомою статті 86 Закону № 2453.

Про прийняте рішення ОСОБА_6 та судді Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 були повідомлені листом від 12 вересня 2013 року вих. № 8вк-5092/13 за підписом члена Комісії Віхровим В.В.

Копія прийнятого рішення ВККС від 12 вересня 2013 року позивачу була надіслана супровідним листом від 1 жовтня 2013 року за підписом члена Комісії Віхрова В.В. вих. № 8вк-5092/13-К.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ВККС України дотрималась процедури розгляду скарги позивача, за наслідками якої прийняла рішення відповідно до Закону.

Крім того, слід зазначити, що позивач в своєму зверненні на дії суддів фактично не погоджується з винесеним рішенням (ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 4 червня 2013 року), посилаючись на допущені суддями порушення процесуального та матеріального законодавства при розгляді справи.

Враховуючи, що давати оцінку процесуальним рішенням та діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень, до повноважень жодного іншого органу, зокрема, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, це не відноситься. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 не скористався своїм правом на оскарження даного рішення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до частини першої та другої статті 126, частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 6 Закону № 2453 незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 2453 суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

При офіційному тлумаченні положень частин першої, другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 вказав, що незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року.

Згідно із пунктом третім Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Трохейм, 27 вересня 2007 року) той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи відмінено апеляційною інстанцією не може бути підставою для відкриття дисциплінарної справи щодо судді. Тим не менш, будь яка спроба представників законодавчої і виконавчої влади притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності за винесення конкретного рішення (якщо відсутнє кримінальне діяння чи пряме нехтування професійними суддівськими стандартами) є невиправданим втручанням в судовий процес і становить пряму загрозу незалежності суддів.

Відповідно до пункту «b» розділу 2 Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.

Щодо позовних вимог ОСОБА_6 про його недопуск на засідання Комісії, де розглядалось питання про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Закон не зобов'язує відповідача повідомляти особу, яка подала скаргу на дії судді, про засідання Комісії під час вирішення питання про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Так, частиною дев'ятою статті 86 Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на яке запрошуються особа, за зверненням якої відкрито справу, суддя, стосовно якого відкрито справу, а в разі необхідності й інші заінтересовані особи.

Крім того, частиною третьою статті 90, частиною п'ятою статті 94 Закону передбачено, що порядок роботи Комісії визначається її Регламентом, прийнятим більшістю від загального складу Комісії.

Відповідно до пункту 5.3.1. Регламенту учасниками засідання Комісії є:

- суддя та інша особа, стосовно якої розглядається чи вирішується питання;

- особа, за зверненням якої Комісією відкрито дисциплінарну справу;

- представник особи, за зверненням якої Комісією відкрито дисциплінарну справу та представник судді чи особи, стосовно якої розглядається чи вирішується питання;

- інша особа, запрошена Комісією для участі в засіданні у випадках, передбачених Законом та/або цим Регламентом;

- Генеральний прокурор України або уповноважена ним особа у випадках, передбачених Законом та/або цим Регламентом.

Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті розглядається на засіданні Комісії без запрошення особи, що звернулася до Комісії зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, та судді, щодо поведінки якого ця особа звернулася до Комісії (п.п. 13.3.1. Регламенту).

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що тільки особа, за зверненням якої відкрито дисциплінарну справу, запрошується на засідання Комісії, присутність особи, за зверненням якої розглядається питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову у її відкритті, Законом та Регламентом не передбачена.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відмовляє ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо розгляду скарги позивача від 17 липня 2013 року № 8вк-5092/13 та щодо відмови у відкритті дисциплінарної справи відносно суддів Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та визнання незаконним і скасування рішення № 2565/дп-13 від 12 вересня 2013 року.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконними дій, рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Веденяпін О.А.

Масло І.В.

Швед Е.Ю.

Швець В.В.