Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/800/33405/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І..

Загороднього А.Ф,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернівецького міського центру зайнятості на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за позовом Чернівецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановила:

У вересні 2012 року Чернівецький міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, в задоволенні позовних вимог Чернівецького міського центру зайнятості відмовлено.

Чернівецький міський центр зайнятості подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 02 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до Чернівецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, з 09 вересня 2011 року їй був наданий статус безробітної та призначено виплату грошової допомоги по безробіттю.

08 травня 2012 року на підставі наказу від 08.05.2012 року №НТ120508 ОСОБА_2 була знята з обліку у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості більше 30 днів .

17 серпня 2012 року проведено розслідування на предмет підтвердження віднесення безробітної ОСОБА_2 до категорії зайнятого населення, про що складено Акт №40 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним.

Підставою для проведення розслідування стало надходження даних згідно з обміном інформацією між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України, державним реєстратором та відповідь на запит центру зайнятості з ПАТ КБ "Приватбанк" за №38.0.0.0.0/41-20120725/478 від 27.07.2012.

Відповідно до даного розслідування, було встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи на обліку в Чернівецькому центрі зайнятості з 09.09.2011 по 23.03.2012 знаходилася у цивільно-правових відносинах з ПАТ КБ "Приватбанк" в третьому кварталі 2011 року.

Згідно з розрахунком виплаченого матеріального забезпечення безробітній ОСОБА_2 за період перебування на обліку як безробітної, становить 3467,41 грн.

20 серпня 2012 року на адресу відповідача було направлено претензію з пропозицією добровільно повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3467,41 грн., однак відповідач дану претензію проігнорував, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог виходили з того, що Чернівецький міський центр зайнятості не врахував всі обставини, що мали значення для прийняття обґрунтованого рішення щодо стягнення коштів з відповідача, а тому претензія про стягнення з ОСОБА_2 отриманої допомоги по безробіттю є незаконною.

Проте з такими висновками судів не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до пункту "б" частини 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю.

Вимогами частини 1 статті 2 цього Закону передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи

Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

Підпунктом 1 пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Таким чином, особи які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, предметом яких є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт та надання послуг, закон відносить до зайнятого населення. У зв'язку з чим, вони не можуть бути зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.

Оскільки ОСОБА_2 було отримано дохід у вигляді комісійної винагороди у 2011 році, що підтверджується матеріалами справи, відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", відповідач відноситься до категорії зайнятого населення.

Таким чином, відповідач не мав права перебувати на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості та отримувати допомогу по безробіттю, якщо вона самостійно забезпечує себе роботою та отримує заробіток або інший передбачений законодавством дохід. А тому, в даному випадку сума допомоги по безробіттю, яка отримана ОСОБА_2, є такою, що не законно отримана та підлягає поверненню.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позову дійшли помилкових висновків, а тому касаційну скаргу Чернівецького міського центру зайнятості необхідно задовольнити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року - скасувати.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права -судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Чернівецького міського центру зайнятості - задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги у справі за позовом Чернівецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Чернівецького міського центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 3467,41 грн.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній