Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/800/58001/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А0235 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у виплаті половини одноразової грошової допомоги - грошової винагороди за 25 років безперервної служби у Збройних Силах України та зобов'язати відповідача виплати вказану одноразову допомогу у розмірі 2307 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Постановою постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, мотивували свої рішення тим, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», в сукупності визначають право на виплату одноразової винагороди за тривалість безперервної військової служби в обсязі до 50 відсотків від встановленого розміру, тому відповідач виплачуючи таку винагороду позивачу саме в такому розмірі діяв правомірно.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті частини одноразової грошової винагороди за 25 років безперервної служби у Збройних Силах України та зобов'язати відповідача виплати вказану одноразову допомогу у розмірі 2307 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач перебував на військовій службі у Військовій частині А0235 з 28.04.2010 року по 14.08.2012 року на посаді старшого помічника військового прокурора Військово-Морських Сил України, що підтверджується витягом з наказу Військової прокуратури Військово-Морських Сил України № 290 від 03.08.2010 року (а.с. 8), послужним списком (а.с. 10-16).

Відповідно до наказу Військової прокуратури Військово-Морських Сил України № 290 від 03.08.2010 року станом на 01.08.2010 року позивач мав 25 років безперервної військової служби у Збройних Силах України та розмір грошової винагороди за тривалу безперервну військову службу, що підлягав виплаті йому, становив два посадових оклади - 4614 грн. (а.с. 8).

Позивачу було виплачено 50 % грошової винагороди за тривалу безперервну військову службу від нарахованої згідно наказу Військової прокуратури Військово-Морських Сил України № 290 від 03.08.2010 року.

07.06.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому заборгованості по виплаті грошової винагороди за 25 років безперервної служби у Збройних Силах України.

Листом командира Військової частини А0235 від 14.06.2013 року № 877 (а.с. 9) у виплаті недоплаченої грошової винагороди позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що на даний час розмір виплати додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 Постанови Кабінету України № 1294 від 07.11.2007 року не впорядковано.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входить:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 07.11.2007 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 1294 (тут і далі в редакції чинній на момент винесення наказу Військової прокуратури Військово-Морських Сил України № 290 від 03.08.2010 року), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно додатку № 25 до Постанови № 1294 встановлено, що одноразова грошова винагорода за 25 років безперервної служби у Збройних Силах України одноразової складає 2 посадових оклади.

Пунктом 7 Постанови № 1294 передбачено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25 - 28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу у високомобільних десантних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

При цьому, пунктом 2 вказаної постанови визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі -державні органи), а пунктом 11 зазначеної постанови надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам (до яких віднесено й Міністерство оборони) упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Міністерству оборони України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

11.06.2008 року на виконання пункту 2 Постанови № 1294 наказом Міністра оборони України № 260 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Наказ № 260), відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якої остання визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (до складу якого входять й одноразові додаткові види грошового забезпечення), а також самі додаткові види грошового забезпечення, серед яких й одноразова винагорода в залежності від тривалості безперервної календарної військової служби (пункт 32.1), яка виплачується особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у тому числі за 25 років безперервної календарної військової служби в розмірі 2 посадових окладів і окладу за військовим званням (за місцем штатної служби).

Таким чином, Міністерством оборони України вищевказаною Інструкцією було упорядковано перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входить й винагорода за безперервну календарну війську службу, а тому п. 7 Постанови № 1294 не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене та те, що Наказом № 260 впорядковано питання виплати грошової винагороди за 25 років безперервної служби у Збройних Силах України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги в повному розмірі відповідно до наказу Військової прокуратури Військово-Морських Сил України № 290 від 03.08.2010 року.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 220, 222, 223, 229, 232, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2013 року у справі № 801/7150/13-а - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії посадових осіб Військової частини А0235 щодо виплати ОСОБА_4 заниженого розміру винагороди за 25 років безперервної служби в Збройних Силах України.

Зобов'язати Військову частину А0235 здійснити виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 за 25 років безперервної служби в Збройних Силах України в розмірі встановленому наказом Військової прокуратури Військово-Морських Сил України № 290 від 03.08.2010 року, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 58 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

М.Г. Кобилянський