Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/70490/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20 квітня 2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 р. у справі № 1805/2а-1928/11 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про проведення перерахунку пенсії, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 р., позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про проведення перерахунку пенсії задоволено. Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що виразились призначенні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2010 року з порушенням ч. 3 ст. 43 Закону України "Пре пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити, починаючи з 01 серпня 2010 року, нарахування та виплатити ОСОБА_1 пенсію в порядку та розмірах, передбачених ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, та з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій ставить питання про їх скасування та ухваленням нового, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням апеляційним судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження обставин, обґрунтованості застосуванням норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 31 липня 2010 р. був звільнений в запас з органів державної безпеки. На день звільнення вислуга років у позивача складала 30 років 08 місяців 21 день.

З 01 серпня 2010 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб » позивачу була призначена пенсія в розмірі 80% грошового забезпечення.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідача по нарахуванню пенсії позивача, з розміру грошового забезпечення, що визначене у Постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393. є протиправними, оскільки постанова с підзаконним нормативно-правовим актом, а тому у разі виникнення колізії між нормами постанови та нормами Закону, застосуванню підлягають положення останнього, а тому вимоги позивача є правомірними.

При цьому судами зазначено, що в порушення вимог частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідачем призначено пенсію, виходячи із середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення та премії за останні 24 місяці перед звільненням, в той час як вказаною нормою передбачено обчислення пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

Колегія суддів з висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з огляду па наступне.

Частиною 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, проценту надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, щомісячних додаткових видів і грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат) установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно н законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.

Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 не суперечить положенням статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки вказаним Порядком лише роз'яснюється, як саме обраховуються середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останньою штатною посадою перед звільненням.

Частиною 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» не передбачено, що розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням повинен визначатися за останній місяць чи будь який інший термін. Тому пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 конкретизовано, як саме визначається розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

Тобто, призначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області пенсії ОСОБА_1 відбувалося відповідно до норм чинного законодавства.

Беручи до уваги вище викладене, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але, вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Згідно з ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20 квітня 2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 р. у справі № 1805/2а-1928/11 скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: