Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/69979/12

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Житомиравтотранс» на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 18 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 0617/2а-2525/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Житомиравтотранс» про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс», у якому просила зобов'язати ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс» провести йому донарахування виплачених коштів, передбачених ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) за період з 01.08.2010 р. по 31.01.2011 р та подати розрахункові документи до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира, а також зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира прийняти розрахунок.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 18 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року, позов ОСОБА_1 задоволено в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Житомиравтотранс» провести позивачу перерахунок доплати до заробітної плати згідно з ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.2010 року по 31.01.2011 року, з урахуванням проведених виплат, та подати розрахункові документи до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс» звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову до ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс». Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи в межах доводів касаційної скарги та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказаним Законом передбачено компенсації, пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій та їх розміри, зокрема, доплати у розмірі двох мінімальних заробітних плат громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, передбачені ст. 39 Закону України.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції, що вихідним критерієм обчислення вказаної доплати є мінімальна заробітна плата. Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У розумінні частини першої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

При застосуванні частини третьої статті 28 цього Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", судам слід мати на увазі, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2010-2011 роки встановлювався законами України про державний бюджет на відповідні роки.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що суми, з яких здійснювався розрахунок виплат, передбачених Законом № 796-XII, визначалися згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, правильним є висновок судів, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню статті 39 Закону № 796-ХІІ (Аналогічна думка з цього приводу викладена в Інформаційному листі ВАСУ від 17.06.2009р. №910/13/13-09).

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Приймаючи рішення про зобов'язання ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс» вчинити певні дії щодо перерахунку доплати до заробітної плати згідно з ст. 39 Закону № 796-ХІІ, суди не врахували, що вказане товариство не є суб'єктом владних повноважень та не здійснює владних управлінських функцій, а тому позовні вимоги до ТОВ «Компанія «Житомиравтотранс» повинні розглядатись у порядку цивільного судочинства, що згідно з положеннями ст. 157 КАС України є підставою для закриття провадження у адміністративній справі в частині даних вимог.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій також не врахували, що відповідно до ст. 63 Закону № 796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

За змістом пп. 5 п. 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. № 936 (далі - Порядок № 936), виплата доплати особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до ст. 39 Закону № 796-ХІІ проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам.

З урахуванням положень ст. 63 Закону № 796-ХІІ, п. 4 Порядку №936 належним відповідачем у даній справі є Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, на яке покладено обов'язок виплачувати відповідну доплату позивачу.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 червня 2009 року.

Зважаючи на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Згідно з ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 157, 220, 222, 229, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Житомиравтотранс» задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 18 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 0617/2а-2525/11 скасувати, ухвалити нове рішення.

Закрити провадження у адміністративній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Житомиравтотранс».

Позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира задовольнити частково.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до заробітної плати, як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі, встановленому статтею 39 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 вересня 2010 року по 31 січня 2011 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: