Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м.Київ К/800/52712/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Логвиненко А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненський області від 23 серпня 2012 року №790-П про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбачене абз.4 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про безпідставність висновків Інспекції щодо допущених ним порушень, оскільки господарської діяльності у приміщенні магазину, не введеного в експлуатацію, він не здійснював.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, адміністративний позов задоволено.

При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що об'єкт нерухомого майна, відносно якого здійснювалася перевірка, зареєстрований у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, а тому є таким, що введений в експлуатацію; за наданими відповідачем доказами неможливо встановити ознак експлуатації позивачем будівлі як завершеного будівництва.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник зазначає про доведеність факту експлуатації позивачем приміщення без введення об'єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку та правомірності винесення приписів про усунення порушень вимог законодавства та постанови про накладення штрафу за допущені порушення.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та із матеріалів справи вбачається, що у серпні 2012 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил приватного підприємця ОСОБА_2, назва та місцезнаходження об'єкта будівництва - магазин автозапчастин з приміщенням для обслуговування автомобілів по вул.Хутірській в с.Лісопіль Костопільського району Рівненської області.

За результатами перевірки 21 серпня 2012 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно якого при проведенні перевірки встановлено, що виконані та завершені роботи з будівництва магазину автозапчастин, приміщення для обслуговування автомобілів, допоміжної будівлі, автомийки, складських приміщень; замовником здійснюється експлуатація вказаних приміщень, не прийнятих в експлуатацію відповідно до норм чинного законодавства, що є порушенням п.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

21 серпня 2012 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності по факту виявленого порушення, а також видано припис № 364 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким, у зв'язку із встановленням факту експлуатації магазину автозапчастин, приміщення для обслуговування автомобілів, допоміжної будівлі, автомийки, складських приміщень не прийнятих в експлуатацію, що є порушенням ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зобов'язано позивача припинити експлуатацію виробничих приміщень магазину до здачі об'єкту в експлуатацію, в термін до 07 грудня 2012 року здати об'єкт в експлуатацію у встановлену постановою Кабінетом Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 порядку.

23 серпня 2012 року відповідачем винесено постанову №790-П про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою у зв'язку з порушенням позивачем вимог ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», приватного підприємця ОСОБА_2 визнано винним у вчинення правопорушення, передбаченого абз.4 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 99180 грн.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також Закон № 3038-VI).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (Порядок № 553).

Згідно ч.4 ст.41 Закону № 3038-VI, п.11 Порядку № 553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.

Відповідно до ч.3 ст.41 Закону № 3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Як встановлено п.16 Порядку № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном (п.15 Порядку №553).

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (п.17 Порядку).

За правилами п.п.18, 21 Порядку № 553 акт перевірки складається у двох примірниках, перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Як вбачається із матеріалів справи, складений за результатами перевірки позивача 21 серпня 2012 року акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідає за формою та вимогам щодо заповнення, встановлених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 травня 2012 року № 240, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 липня 2012 року за № 1116/21428, підписаний приватним підприємцем ОСОБА_2 без зауважень.

Оскаржувана постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 серпня 2012 року № 790-П також за формою відповідає положенням наказу Мінрегіону від 15 травня 2012 року № 240, прийнята відповідачем відповідно до вимог закону, в межах наданих йому повноважень.

Висновки судів попередніх інстанцій при задоволенні позовних вимог про скасування вказаної постанови з посиланням на недоведеність Інспекцією факту експлуатації об'єкту позивачем на момент перевірки, а також на те, що об'єкт є прийнятим в експлуатацію в установленому законом порядку, не відповідають встановленим судами обставинам та положенням законодавства.

Судами встановлено, про що зазначено у рішеннях, що у приміщення завозилися автозапчастини, автомобільні масла та інші речі, які планувалось реалізовувати вподальшому, на об'єкті були розміщені робочий стіл з комп'ютерною технікою, камери відео спостереження, телевізор, на якому виводилися картинки з відеокамер, у приміщеннях для обслуговування автомобілів знаходилося чотири автомобілі.

Вказані обставини свідчать про використання, тобто експлуатацію приміщень.

Висновки судів, з посиланням на відсутність касового апарата, не виявлення факту реалізації товару на момент перевірки та нез'ясування контролюючим органом власника автомобілів, про те, що позивач не здійснював господарської діяльності, а тому є не здійснював експлуатацію об'єкта, є невірними, оскільки закон не пов'язує поняття експлуатації об'єкта з фактом реалізації товарів, надання послуг, укладення угод та безпосереднього отримання доходу.

Безпідставними є висновки судів попередніх інстанцій про прийняття об'єкта в експлуатацію з посиланням на реєстрацію об'єкта в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 02 квітня 2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.39 Закону № 3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Згідно п.11 Порядку № 461 датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Доказів введення об'єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку позивачем не надано.

Як встановлено ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (Закон № 208/94-ВР) правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Відповідно до абз.4 п.6 ч.2 ст.2 Закону №208/94-ВР суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації (щодо об'єктів IIІ категорії складності), несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.3 Закону № 208/94-ВР справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

З урахуванням вищезазначених обставин та положень закону колегія приходить до висновку, що при винесенні постанови від 23 серпня 2012 року про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудування Інспекція діяла в межах наданих повноважень, відповідно до вимог закону, позовні вимоги про скасування постанови є необґрунтованими, підстави для задоволення позову ОСОБА_2 відсутні.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді