Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2014 р. К/800/43141/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року по справі № 686/2315/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - Управління)

про здійснення перерахунку пенсії,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління, в якому просив:

визнати дії Управління в частині недоврахування і не виплати пенсії неправомірними;

зобов'язати відповідача з 1 січня 2013 року здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 355 від 23 квітня 2012 року «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи з розміру 83% грошового забезпечення з урахуванням довідки про його грошове забезпечення, наданої Хмельницьким обласним військовим комісаріатом.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що Управління безпідставно здійснило перерахунок його пенсії у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення станом на 1 січня 2013 року, посилаючись на Закон України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VІ), яким внесено зміни до статті 13 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), оскільки це суперечить статті 22 Конституції України та порушує його права.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 2004 році було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення.

З 1 січня 2007 року позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

11 січня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Управління із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії на підставі статті 13 Закону № 2262-ХІІ у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 355 від 23 квітня 2012 року «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - постанова № 355), виходячи з розміру 83% грошового забезпечення.

Управління листом від 22 січня 2013 року відмовило позивачу у задоволені заяви.

Відмова мотивована тим, що статтею 13 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням змін, внесених Законом № 3668-VІ передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цього Закону, неповинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Відповідачем зазначено, що під час проведення перерахунку пенсії з 1 липня 2012 року розмір пенсії позивача перевищує 80% грошового забезпечення, а отже відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача у розмірі 83% грошового забезпечення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Управління, здійснивши ОСОБА_4 перерахунок пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення на підставі статті 13 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням змін, внесених Законом № 3668-VІ, та застосувавши встановлені постановою № 355 підвищення до пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що не суперечить Конституції та законам України, оскільки відсутні підстави для перерахунку позивачу пенсії у розмірі 83% грошового забезпечення на підставі норми права, яка втратила чинність з 1 жовтня 2011 року.

Суд касаційної інстанції з такими висновками судів не погоджується з огляду на наступне.

8 травня 2012 року набула чинності постанова № 355.

У відповідності з пунктом 1 вказаної постанови, з 1 липня 2012 року встановлюється підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 1 січня 2013 року до 35 відсотків.

При цьому розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45, та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року.

Згідно частини 3 статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року (далі - Порядок) встановлено, що перерахунок раніше призначених відповідно до зазначеного Закону пенсій проводить у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорії військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із веденням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Так, розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року, отже відповідачем не обмежується розмір пенсій, а приводиться у відповідність до інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_4, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Однак судами не враховано, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом № 3668-VІ зміни до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Крім того, слід зазначити, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_4 в частині недоврахування і не виплати пенсії неправомірними за період з 1 січня 2013 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 1 січня 2013 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 у розмірі 83% грошового забезпечення з урахуванням довідки про його грошове забезпечення, наданої Хмельницьким обласним військовим комісаріатом.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.