Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/65848/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", треті особи: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон", Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Торгпром-сервіс" про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року

в с т а н о в и л а :

У червні 2011 року ДФІ в Дніпропетровській області у Дніпропетровському окружному адміністративному суді пред'явила позов до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", треті особи: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську, ТОВ "Аграрно-виробнича спілка "Діон", ТОВ "Торгпром-сервіс" про зобов'язання вчинити певні дії.

Просила:

- відшкодувати за рахунок постачальника ТОВ "Торгпром-Сервіс" безпідставно перераховані кошти, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути 12 135,84 грн. з особи, винної у безпідставній оплаті завищеної вартості паливно-мастильних матеріалів;

- відшкодувати за рахунок ТОВ "Аграрно-виробнича спілка "Діон" безпідставно сплачені кошти у сумі 7 539,77 грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути 7 539,77 грн. з особи, винної у безпідставній сплаті земельного податку;

- ініціювати внесення змін до Державного акту серії ДП Д78 на право постійного користування землею щодо зменшення площі земельної ділянки по переданих до КП ЖРЕП Красногвардійського району житлових будинків та до МКП "Міські теплові мережі" котельні, провести звірку з ДПІ відповідного району та вирішити питання щодо зарахування переплати земельного податку у сумі 3 004,18 гривень в рахунок майбутніх платежів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, позов задоволено частково.

Зобов'язано Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" виконати пункт 12 та пункт 22 вимог Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 01 жовтня 2010 року № 04-06-05-15/10269, а саме:

- відшкодувати за рахунок постачальника ТОВ "Торгпром-Сервіс" безпідставно перераховані кошти у розмірі 12 135,84 грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути 12 135,84 грн. з особи, винної у безпідставній оплаті завищеної вартості паливно-мастильних матеріалів;

- провести звірку з ДПІ відповідного району та вирішити питання щодо зарахування переплати земельного податку у розмірі 3 004,18 грн. в рахунок майбутніх платежів.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ДФІ в Дніпропетровській області подала касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просить рішення судів скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ДФІ в Дніпропетровській області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатом проведеної Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області ревізії прийнято вимогу від 01 жовтня 2010 року № 04-06-05-15/10269, якою встановлені порушення норм чинного законодавства, а саме:

- за пунктом 12 вимоги: відшкодувати за рахунок постачальника ТОВ "Торгпром-Сервіс" безпідставно перераховані кошти, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи. В іншому випадку стягнути 12 135,84 грн. з особи, винної у безпідставній оплаті завищеної вартості паливно-мастильних матеріалів;

- за пунктом 16 вимоги: відшкодувати порушення на суму 7 539,77 грн., у зв'язку з чим відшкодувати за рахунок ТОВ "Аграрно-виробнича спілка "Діон" безпідставно сплачені кошти у сумі 7 539,77 грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-правової роботи. В іншому випадку стягнути 7 539,77 грн. з особи, винної у безпідставній сплаті земельного податку;

- за пунктом 22 вимоги: відшкодувати порушення на суму 3 004,18 грн. у зв'язку з чим ініціювати внесення змін до Державного акту серії ДП Д78 на право постійного користування землею щодо зменшення площі земельної ділянки по переданих до КП ЖРЕП Красногвардійського району житлових будинків та до МКП "Міські теплові мережі" котельні, провести звірку з ДПІ відповідного району та вирішити питання щодо зарахування переплати земельного податку у сумі 3 004,18 грн. в рахунок майбутніх платежів.

Враховуючи те, що відповідач лист-вимогу в добровільному порядку не виконав, тобто не усунув порушення, зафіксовані в акті ревізії, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявність правових підстав щодо зобов'язання відповідача виконати пункти 12, 22 вимог Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області від 01 жовтня 2010 року

№ 04-06-05-15/10269.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах також надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Отже, органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

В органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що ДФІ в Дніпропетровській області пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та містить у собі зобов'язання відповідача щодо їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за позовом органу державного фінансового контролю про зобов'язання виконати вимогу або позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-462а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суди при розгляді зазначеної справи не врахували наведених вимог матеріального права.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи те, що у справі обставини встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", треті особи: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-виробнича спілка "Діон", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгпром-сервіс" про зобов'язання вчинити певні дії скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.