Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2014 р. м. Київ К/800/54717/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Ліпського Д.В., Тракало В.В.,секретаря Горбатюка В.С.,

за участю представників позивача і відповідача, третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної виконавчої служби України, начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черновола Вячеслава Андрійовича, третя особа - ОСОБА_6, про визнання незаконними, протиправними та скасування постанов, за касаційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року,

встановив:

В липні 2013 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС України), начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Черновола В.А. та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 19.07.2013 р. просила: визнати незаконними, протиправними і скасувати постанови ДВС України від 26.06.2013 р. про перевірку виконавчого провадження ВП № 37181206, якими скасовано постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2013 р., про відвід державного виконавця від 12.06.2013 р. та про зупинення виконавчого провадження від 18.06.2013 р.; визнати незаконною, протиправною та скасувати постанову ДВС України від 27.06.2013 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 37181206 (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа); встановити строк для подання до суду суб'єктами владних повноважень - відповідачами звіту про виконання постанови суду.

Позов обґрунтувала тим, що начальник відділу примусового виконання рішень ДВС України неправомірно, з перевищенням наданих йому повноважень скасував постанови про відкриття виконавчого провадження, про відвід державного виконавця та про зупинення виконавчого провадження, прийняті у виконавчому провадженні № 37181206 на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 р., що набрала законної сили та якою було скасовано постанову ДВС України про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язано ДВС України розглянути заяву ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження. Вважала, що начальнику відділу примусового виконання рішень ДВС України не надано право визначати, які судові рішення підлягають виконанню, а які ні, тому вказані його дії за наслідками перевірки виконавчого провадження ВП № 37181206 та прийняття згодом державним виконавцем ВПВР ДВС України постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження суперечать вимогам чинного законодавства та рішенням судів, що набрали законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано постанови ДВС України від 26.06.2013 р. про перевірку виконавчого провадження ВП № 37181206, якими скасовано постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2013 р., про відвід державного виконавця від 12.06.2013 р. та про зупинення виконавчого провадження від 18.06.2013 р.; визнано протиправною та скасовано постанову ДВС України від 27.06.2013 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 37181206 (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДВС України просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що посадові особи ДВС України діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та правомірно відмовили у відкритті виконавчого провадження з виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2011 р. про забезпечення доказів, яка не підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби.

В запереченні на касаційну скаргу позивач ОСОБА_4 і третя особа ОСОБА_6 просять залишити без змін ухвалені судові рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Справа розглядається за відсутності начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2011 р. у справі № 2а-7912/11/2670 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України частково задоволено клопотання позивача та витребувано в Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України і Міністерства юстиції України певні докази.

29.05.2012 р. ОСОБА_4 звернулась до ДВС України із заявою про прийняття до примусового виконання ухвали суду від 15.06.2011 р. Проте постановою від 12.06.2012 р. у відкритті виконавчого провадження було відмовлено з мотивів невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Постанову ДВС України від 12.06.2012 р. ОСОБА_4 оскаржила до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 р. у справі № 2а-9018/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 р., позов ОСОБА_4 до ДВС України задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову ДВС України від 12.06.2012 р. про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язано ДВС України розглянути заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2011р. про витребування доказів.

На виконання вказаних судових рішень старшим державним виконавцем ВПВР ДВС України Попівим Р.І. прийнято постанову від 05.03.2013 р. ВП № 37181206 про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2011 р. у справі № 2а-7912/11/2670 та надано боржникам семиденний строк для самостійного її виконання.

04.06.2013 р. на адресу відділу примусового виконання рішень ДВС України надійшла заява стягувача стосовно недовіри та оголошення відводу старшому державному виконавцю відділу Попіву Р.І. Постановою начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволова В.А. від 12.06.2013 р. заяву про відвід задоволено та передано виконавче провадження ВП № 37181206 головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень ДВС України Каращук К.Л.

18.06.2013 головним державним виконавцем Каращук К.Л. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали від 15.06.2011 р. у зв'язку із зверненням державного виконавця до суду із заявою про заміну боржника правонаступником.

Під час здійснення контролю за діями державного виконавця при примусовому виконанні ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2011 р. начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України прийнято постанови від 26.06.2013 р., якими скасовано постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.03.2013 р., про відвід державного виконавця від 12.06.2013 р. та про зупинення виконавчого провадження від 18.06.2013 р. з тієї підстави, що ухвала суду від 15.06.2011 р. не є виконавчим документом та не підлягає примусовому виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою головного державного виконавця Каращук К.Л. від 27.06.2013 р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження ВП № 37181206 (у прийнятті до провадження виконавчого документа).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що скасування прийнятих державними виконавцями за наслідками відкриття виконавчого провадження ВП № 37181206 документів та повторне винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження свідчить про ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення від 09.08.2012 р. у справі № 2а-9018/12/2670, яке набрало законної сили і якому відповідачі не вправі надавати оцінку.

Однак суди дійшли помилкового висновку про невиконання ДВС України постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 р. у справі № 2а-9018/12/2670, оскільки на виконання цього судового рішення відповідач розглянув заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали від 15.06.2011р. і відкрив виконавче провадження постановою від 05.03.2013 р.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини другої статті 14, частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (частина четверта статті 257 КАС України).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі листи, що видаються судами; накази господарських судів, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України (статті 71, 73-75) не передбачено примусове виконання ухвали суду про витребування чи забезпечення доказів на відміну від ухвали про заборону вчиняти певні дії в порядку забезпечення позову, яка за приписами статті 118 цього Кодексу виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Отже, ухвала про витребування (забезпечення) доказів не є виконавчим документом в розумінні статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" та не підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Зважаючи на приписи статті 19 Конституції України, державну виконавчу службу неможливо зобов'язати виконувати те, що не передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини другої статті 83 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем.

З огляду на викладене начальник відділу примусового виконання рішень ДВС України правомірно скасував постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.06.2011 р. та інші постанови, що є похідними від першої і прийняті в межах даного виконавчого провадження, а головний державний виконавець правильно відмовив у відкритті виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Ліпський Д.В. Тракало В.В.