Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/50452/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Брянці Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2012 року у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Брянці Луганської області до державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська" про стягнення пені за порушення строків сплати страхових внесків,

в с т а н о в и л а:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Брянці Луганської області звернулось до суду з позовом про стягнення з державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська" пені за порушення строків сплати страхових внесків у розмірі 560 914,26 грн.

Позовні вимоги мотивовано відсутністю факту добровільної сплати пені, нарахованої відповідачеві згідно з актом перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду від 13.03.2012 №24-12/1 за порушення строків сплати страхових внесків.

Так, позивачем зазначено, що згідно з актом перевірки від 11.03.2011 №25-11, яка проводилась за період з 01.01.2010 по 11.03.2011 за відповідачем обліковувалась недоїмка зі сплати страхових внесків у розмірі 6 137 385,39 грн. (згідно із співставленням фактично сплачених страхових внесків з розрахунковими сумами зазначена недоїмка виникла за період з 01.01.2010 по 18.01.2011).

Актом перевірки від 13.03.2012 №24-12/1, проведеної за період з 12.03.2011 по 13.03.2012, встановлено, що зазначена недоїмка у повному обсязі відповідачем не сплачена; розмір недоїмки складав 5 987 475,39 грн. Загальна сума заборгованості з урахуванням несплаченої пені, нарахованої за попередніми актами перевірки у розмірі 972 140,87 грн., складала 6 959 616,26 грн.

У зв'язку з несвоєчасністю та неповнотою перерахування відповідачем страхових внесків, відділенням на суму недоїмки нараховано пеню, розмір якої за період з 12.03.2011 по 13.03.2012 склав 560 914,26 грн.

Вказуючи на відсутність факту добровільної сплати пені, нарахованої за період з 12.03.2011 по 13.03.2012, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Брянці Луганської області звернулось до суду із зазначеним позовом.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Брянці Луганської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент нарахування пені втратила чинність норма закону, яка передбачала таке стягнення, оскільки з 1 січня 2011 року частину другу статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» скасовано відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Так, судами попередніх інстанцій зазначено, що норми пункту 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дозволяють здійснювати стягнення вже нарахованих та несплачених до 01.01.2011 страхових внесків та штрафних санкцій, та не надають повноважень здійснювати нарахування нових штрафних санкцій.

Додатково, судами попередніх інстанцій вказано, що суми недоїмки зі страхових внесків у розмірі 5 987 475,39 грн. та пені в розмірі 972 140,87 грн., які обліковуються за відповідачем, стягнуто з відповідача за рішеннями Луганського окружного адміністративного суду, які прийняті протягом 2009-2011 років. Із посиланням на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що пеня за несплату страхових внесків позивачем нарахована повторно.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду зі страхувальника стягується пеня згідно із законом. Із набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права була скасована.

З 1 січня 2011 року на підставі постанови правління Фонду від 30.11.2010 №31 втратила чинність і Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затверджена постановою правління Фонду від 12.07.2007 №36, відповідно до якої відділення Фонду виявило порушення порядку сплати страхових внесків.

У той же час, відповідно до абзацу шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за органами Фонду збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій (пені) за несплату заборгованості зі страхових внесків, яка виникла до 1 січня 2011 року.

Зазначена позиція суду касаційної інстанції узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24 грудня 2013 року у справі № 21-446а13.

При цьому, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо збереження за позивачем виключно повноважень щодо стягнення вже нарахованих страхових внесків та фінансових санкцій, оскільки за змістом абзацу шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження зберігаються повноваження і щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Механізм здійснення нарахування пені було визначено Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального старування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України", затвердженою постановою правління Фонду від 12.07.2007 №36.

Так, згідно з пунктом 2.1 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 №31 "Про порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134.

Відповідно до пункту 5.2 вказаної Інструкції пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що сума недоїмки у розмірі 5 987 475,39 грн., у зв'язку з несплатою якої позивачем за період з 12.03.2011 по 13.03.2012 нараховано пеню, складається із сум нарахованих страхових внесків у період до 1 січня 2011 року, у тому числі строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову з мотивів відсутності у позивача повноважень по нарахуванню та стягненню пені у зв'язку із скасуванням частини другої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Одночасно з викладеним, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо повторності нарахування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Брянці Луганської області пені, заявленої до стягнення, оскільки пеня у розмірі 560 914,26 грн. нарахована у зв'язку з несплатою недоїмки зі страхових внесків протягом періоду з 12.03.2011 по 13.03.2012, у той час, як згідно з рішеннями Луганського окружного адміністративного суду, які прийняті протягом 2009-2011 років, судом ухвалено стягнуто пеню, нараховану за попередні періоди.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Брянці Луганської області задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2012 року скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Луганськвугілля" на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Брянці Луганської області пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в сумі 560 914,26 грн., що нарахована за період з 12.03.2011 по 13.03.2012.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

З оригіналом згідно.

Помічник судді О.С. Коломацька