Історія справи

Постанова ВАСУ від 01.04.2015 року у справі №810/6086/13-а
Постанова ВСУ від 08.12.2015 року у справі №810/6086/13-а
Постанова ВАСУ від 01.04.2015 року у справі №810/6086/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/800/57553/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

за участю представників:

позивача - Городецької А.Д., Оджиковського В.О.,

відповідачів - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Центральний Офіс) та Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2013

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014

у справі № 810/6086/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна" (далі - Товариство)

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників,

Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Бориспільська ОДПІ)

та Нікопольської ОДПІ

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Товариство звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) просило:

визнати протиправними рішення відповідачів про відмову здійснити зарахування сплачених позивачем авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, викладені у листі Центрального офісу від 30.09.2013 № 7891/10/20-49 та від 04.10.2013 № 5425/10/15-3;

зобов'язати Центральний офіс зарахувати Товариству сплачений авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 45 201 369 грн. в рахунок авансового внеску з цього податку за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року за місцезнаходженням Товариства та здійснити відповідне коригування даних у картці особового рахунку Товариства;

зобов'язати Нікопольську ОДПІ зарахувати сплачений авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 4 273 376 грн. в рахунок авансового внеску з цього податку за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року за місцезнаходженням Орджонікідзевської філії Товариства та здійснити відповідне коригування даних у картці особового рахунку цієї філії;

зобов'язати Бориспільську ОДПІ зарахувати сплачений авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 626 973 грн. в рахунок авансового внеску з цього податку за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року за місцезнаходженням Бориспільської філії Товариства та здійснити відповідне коригування даних у картці особового рахунку цієї філії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 позов задоволено частково; провадження у справі закрито в частині позовних вимог щодо коригування даних у картках особового рахунку Товариства та його філій; відповідачів зобов'язано здійснити відповідне зарахування сплачених позивачем та його філіями авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок сплати авансових внесків за 2013 рік; в решті позову задоволено.

Названу постанову мотивовано посиланням на пункт 153.3 Податкового кодексу України (далі - ПК), який дозволяє зменшити щомісячні авансові внески з податку на прибуток на суму надмірно сплачених авансових внесків у попередніх звітних періодах. У той же час суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги відносно здійснення відповідного зарахування на майбутнє (тобто на 2014 рік) задоволенню не підлягають, у зв'язку з відсутністю у цій частині порушеного права позивача.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову із прийняттям рішення про задоволення позову у відповідній частині. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій по суті спору, Центральний Офіс та Нікопольська ОДПІ звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржники зазначають, що зарахування надміру сплачених платником авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення авансових внесків наступних звітних періодів є можливим лише за результатами подання Товариством звітності за 2013 рік.

У запереченні на касаційні скарги та додаткових поясненнях до нього Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2012 рік Товариством було визначено суму авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 7 310 129 грн. щомісячно; розмір щомісячного авансового внеску, задекларованого Орджонікідзевською філією Товариства, склав 691 106 грн., а задекларованого Бориспільською філією Товариства - 101 397 грн.

З урахуванням задекларованих сум з цього платежу за фактом сплати Товариством та його відокремленими підрозділами у вересні 2013 року авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у загальному розмірі 50 101 718 грн. у позивача виникла переплата по сплаті цих авансових внесків у вказаній сумі.

Власне факт наявності цієї переплати відповідачами не заперечується.

Позивач звернувся до Центрального Офісу та до Нікопольської ОДПІ із заявами від 23.09.2013 № 28/09/13 та від 04.10.2013 № 5425/10/15-3, відповідно, в яких просив зарахувати надміру сплачені авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок сплати авансових внесків з цього податку Товариства та його відокремлених підрозділів за звітні періоди з вересня 2013 року по лютий 2014 року.

Втім у листах, адресованих позивачеві, зазначені податкові органи повідомили про передчасність такого зарахування, позаяк пунктом 153.3 статті 153 ПК передбачено можливість здійснення заліку сплачених протягом 2013 року авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення щомісячних авансових внесків наступних звітних періодів лише за результатами подання платником звітності за 2013 рік.

Суди попередніх інстанцій цілком правомірно визнали наведену позицію відповідачів такою, що не відповідає нормам податкового законодавства, яке регулює розглядувані правовідносини.

Так, абзацом п'ятим пункту 57.1 статті 57 ПК передбачено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Одночасно згідно з абзацом шостим цього ж пункту якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Таким чином, наведені законодавчі приписи передбачають право платника на зменшення суми авансових внесків з податку на прибуток на суму надміру сплачених авансових внесків до повного погашення суми перевищення авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів.

У той же час суди не звернули увагу на те, що умовою реалізації цього права є власне наявність у платника перевищення суми авансових внесків, раніше сплачених платником податку на прибуток при виплаті дивідендів згідно з пунктом 153.3 статті 153 ПК, над сумою авансового внеску з податку на прибуток, який підлягає сплаті на відповідний момент (обов'язок сплати авансового внеску виникає щомісяця, в порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду).

В свою чергу, відповідне перевищення існує в тому разі, коли платник податків сплатив авансові внески при виплаті дивідендів і не переніс ці суми на підставі підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 ПК у зменшення податкових зобов'язань наступного (наступних) податкового періоду (періодів).

Аналізовані законодавчі норми абзаців п'ятого та шостого пункту 57.1 статті 57 ПК є імперативними і спеціальними щодо решти приписів цього ж пункту. Зі змісту зазначених спеціальних норм випливає, що сума авансових внесків з податку на прибуток, щомісячно сплачувана та самостійно узгоджена платником цього податку згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК, підлягає безумовному зменшенню на суму раніше сплачених таким платником податку авансових внесків при виплаті дивідендів. Відповідне зменшення самостійно узгодженої платником суми щомісячних авансових внесків застосовується до повного погашення перевищення за авансовими внесками, сплаченими таким платником раніше при виплаті дивідендів (абзац шостий пункту 57.1 статті 57 ПК).

Жодних додаткових підстав чи окремих дій з боку платника податку або контролюючого органу для застосування приписів абзаців п'ятого та шостого пункту 57.1 статті 57 ПК чинним податковим законодавством не передбачено. Зменшення суми авансових внесків з податку на прибуток на суму авансових внесків, сплачених при виплаті дивідендів, відбувається автоматично на підставі закону.

Відсутність відображення у податковій декларації з податку на прибуток (форма якої затверджується підзаконним нормативно-правовим актом) особливостей сплати авансових внесків у разі їх зменшення на суму перевищення сплати за авансовими внесками, раніше сплаченими при виплаті дивідендів, жодним чином не впливає на обсяг прав та обов'язків платника податку на прибуток, визначений безпосередньо нормами ПК. Відповідно, подібна ситуація не може розглядатися як перешкода для виконання платником податків свого податкового обов'язку зі сплати авансових внесків з податку на прибуток у спосіб, визначений нормами ПК.

При цьому платник податків має право скористатися нормою пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України, яка передбачає можливість подання платником доповнення до податкової декларації, складеного за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації, з визначенням дійсного обсягу його податкових обов'язків.

Таким чином, в силу наявності переплати з авансового внеску з податку на прибуток у вересні 2013 року Товариство та його філії вправі були використати такий спосіб сплати авансових внесків з податку на прибуток у наступних звітних періодах, як погашення за рахунок існуючої переплати з цього платежу, із відображенням цього рішення у податковій звітності в довільній формі, без будь-якого погодження з податковим органом.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями частини другої статті 17 КАС, в силу якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень у розумінні наведених процесуальних норм передбачає невиконання таким суб'єктом обов'язку, покладеного на нього нормативними та іншими актами, що визначають його повноваження.

Оскільки у даному випадку реалізація права платника на зменшення авансових внесків у порядку, передбаченому пунктом 153.3 статті 153 ПК, залежить виключно від волевиявлення платника та не передбачає вчинення податковим органом будь-яких зустрічних дій, то підстави для висновку про допущення відповідачами протиправної бездіяльності відсутні.

У зв'язку з цим у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними рішень відповідачів про відмову здійснити зарахування сплачених позивачем авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, а також щодо зобов'язання відповідачів здійснити таке зарахування слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідачів провести коригування даних у картках особового рахунку Товариства та його філій слід зазначити, що згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію". У статті 1 цього Закону інформацію визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

В силу вимог пункту 63.12 статті 63 ПК інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Згідно з пунктом 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Пунктами 5.1, 5.3 цієї ж Інструкції передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників з бюджетом за податками, зборами (обов'язковими платежами) органи державної податкової служби провадять оперативний облік надходжень платежів згідно з кодами бюджетної класифікації за доходами на підставі документів, перелічених у розділі 2 цієї Інструкції.

Дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Таким чином, дані картки особового рахунку платника як різновид податкової інформації повинні достовірно відображати дійсний стан розрахунків такого платника з бюджетом.

А відтак для правильного вирішення цього спору та з'ясування факту наявності (чи відсутності) порушення з боку органів державної податкової служби прав позивача (його відокремлених підрозділів) внаслідок відображення у картках особового обліку цих платників недостовірної податкової інформації щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів судам слід було перевірити, чи було здійснено платником відповідне зарахування у порядку пункту 153.3 статті 153 ПК (з урахуванням вищенаведеного тлумачення змісту цієї норми) як підстави для його відображення у картках обліку.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин даної справи, тоді як межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають касаційному суду можливості встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині з метою усунення викладених недоліків.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників та Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 у справі № 810/6086/13-а скасувати.

3. В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів здійснити коригування даних у картці особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Проктер Енд Гембл Україна", його Орджонікідзевської та Бориспільської філій справу направити на новий розгляд.

4. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько