Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. К/800/42423/13 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.

суддів : Калашніковій О.В., Леонтович К.Г..

при секретарі Романишин О.Р.

з участю представника позивача Пилипенка І.К.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у місті Києві ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 р. по справі № 826\4256\13а за позовом Державної фінансової інспекції в місті Києві до Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» про зобов»язання вчинити дії -

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 р. Державна фінансова інспекція в м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради про зобов'язання відповідача виконати в повному обсязі пункти 1, 2, 3 вимоги Державної фінансової інспекції в м. Києві від 26.12.2012 року № 26-11-14-14/16568 щодо усунення виявлених ревізією порушень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 р., позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, КП «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» подало касаційну скаргу, в якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.05.2012 року № 236 «Про організаційно-правові заходи з припинення комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної в місті Києві ради» було прийнято рішення щодо припинення комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної в місті Києві ради шляхом приєднання до комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва».

На підставі листів комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної в місті Києві ради до Державної фінансової інспекції в м. Києві від 26.07.2012 року № 01/07/568 та від 11.10.2012 року № 01-07/638 щодо проведення позапланової перевірки, позивачем було проведено позапланову ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.11.2010 року по 01.10.2012 року і було встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 30.11.2012 року № 11-30/2266.

На підставі акту ревізії від 30.11.2012 року №11-30/2266 позивачем листом від 26.12.2012 року №26-11-14-14/16568 відповідачу було направлено вимогу про усунення виявлених порушень та відшкодування завданих збитків.

Зокрема, п.1 вимоги зобов»язує відповідача опрацювати матеріали ревізії, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб; п. 2 - забезпечити повернення незаконно сплачених коштів на загальну суму 89,47 тис грн., як зайво нараховані керівнику підприємства надбавки, премії та компенсації; п. 3 - забезпечити повернення зайво виплачених коштів на загальну суму 7,27 грн як зайво нараховані премії працівникам підприємства.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій послались на вимоги Закону № 2939-ХП «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», яким встановлено повноваження органу державного фінансового контролю пред»являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються обов»язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Колегія суддів, перевіривши повноту та всебічність дослідження обставин справи, дійшла думки, що суди повно та всебічно дослідили обставини справи, але невірно застосували норми матеріального права до вирішення спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується із висновком судів, що спірні правовідносини регулюються Законом України № 2939-ХП «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» і що відповідно до цього Закону органи Держфінінспекції наділені повноваженнями приймати та направляти керівникам підконтрольних установ за наслідками проведених перевірок обов»язкові для виконання вимоги.

Закон № 2939-ХП передбачає, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно ст. 10 Закону Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-реавізійним управлінням в Республіці Крим, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до ст. 2 Закону порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550, визначено, що виявлені допущені об»єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов»язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Відповідно до пункту 49 Порядку у разі, коли діями чи бездіяльністю працівників об»єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об»єкта контролю та органом його управління щодо пред»явлення цивільних позовів до винних осіб.

Згідно з п. 50 Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущених порушеннях працівників об»єкту контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів,Ю одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства

Таким чином, органам Державного фінансового контролю надається право звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

В своїх позовних вимогах органи Держфінконтролю повинні чітко визначити , які саме дії має вчинити відповідач, а не ставити загальну вимогу щодо виконання вимог КРУ, які є обов»язковими до виконання, але не містять посилань на вчинення конкретних дій конкретними особами та спосіб вчинення цих дій.

Колегія суддів дійшла думки, що позивачем пред»явлена позовна вимога, яка не містить визначення конкретних осіб, до яких вимога має бути заявлена, відсутні посилання на конкретні дії, які повинні бути здійсненні, тобто обраний невірний спосіб захисту порушеного права, а тому підстав для задоволення позову немає.

Аналогічна практика ВАСУ викладена в ухвалених рішеннях по справах № №-36136\09 від 7 вересня 2010 р., № К\800\2968\13 від 3 жовтня 2013 р., № К\9991\12449\11 від 28 листопада 2013 р.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 230, 232 КАС України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у місті Києві ради задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 р. по справі № 826\4256\13-а скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Державної фінансової інспекції у місті Києві відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді :