Історія справи

Постанова ВАСУ від 01.02.2016 року у справі №800/417/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року м. Київ справа № П800/417/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГончар Л. Я., Конюшка К. В., Цуркана М. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: позивача - ОСОБА_6,

представників відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення,

встановив:

06 листопада 2015 року суддя Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА_6. (далі - позивач, суддя) звернувся до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення від 24 вересня 2015 року № 2423/дп-15 про рекомендацію Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення його з посади судді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дисциплінарне провадження відкрито на підставі повідомлення прокурора Волинської області стосовно неналежної поведінки судді ОСОБА_6., яка полягала в тому, що суддя 12 серпня 2014 року в робочий час, керуючи транспортним засобом, порушив Правила дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач зазначив, що при прийнятті рішення відповідач не врахував положення статті 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням суду, а також порушив строки притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

Представник відповідача в своїх запереченнях позов не визнав.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що спірне рішення є законним, обґрунтованим, підстав для задоволення позову немає. Рішенням комісії встановлено, що, скоївши дорожньо-транспортну пригоду в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого постраждали її учасники, ОСОБА_6 порушив морально-етичні принципи поведінки судді. При розгляді скарги і дисциплінарного провадження Комісія керувалась положеннями пункту 8 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Закон України № 192-VIII (набрав чинності 29 березня 2015 року). При прийнятті спірного рішення Комісією застосовані норми Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) в редакції Закону до 29 березня 2015 року, в тому числі стаття 105 цього Закону, яка не передбачала строку давності в разі звільнення судді за порушення присяги. Звернули увагу на те, що оскаржуване рішення відповідача має рекомендаційний та проміжний характер, отже не порушує прав та інтересів позивача.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина четверта статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частина 1 статті 99 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, і не містять будь-яких обмежень щодо кола осіб, які вправі звернутись до суду з позовом, а також - обмежень щодо змісту, суті та об'єму оскарженого рішення, не конкретизують, які саме рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені.

Водночас не може бути підстав для обмеження права особи оскаржити будь-яке рішення про притягнення її до дисциплінарної відповідальності будь-якого виду, не лише догани, а й рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 вересня 2015 року № 2423/дп-15 зачіпаються права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, таке рішення підлягає оскарженню до адміністративного суду і перегляду по суті його прийняття.

В судовому засіданні встановлено наступне.

ОСОБА_6 Указом Президента України від 14 лютого 2011 року № 209/2011 «Про призначення суддів» призначений на посаду судді Рожищенського районного суду Волинської області строком на п'ять років.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_6 складена присяга.

Прокуратурою Волинської області розглянуті матеріали кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 186 КК України.

За матеріалами кримінального провадження, 12 серпня 2014 року, близько 14.30 год., суддя Рожищенського районного суду Волинської області ОСОБА_6., керуючи автомобілем марки «Toyota Camry» на автодорозі сполученням «Доманово-Ковель-Луцьк-Теребляче» зіткнувся з автомобілем «Mitsubishi Space» під керуванням ОСОБА_10, який рухався в попутному напрямку.

Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 12 серпня 2014 року № 2139 ОСОБА_6 станом на 16 годину перебував в стані алкогольного сп'яніння.

За результатами огляду ОСОБА_10 ознак сп'яніння не виявлено.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що водій автомобіля «Toyota Camry» ОСОБА_6 порушив пункти 2.9., 12.1., 12.3., 12.4., 13.1., 13.3., 14.6. Правил дорожнього руху, а саме: керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння; під час виникнення перешкоди руху не вжив заходів для зменшення швидкості; перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті; не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу руху; розпочав маневр «обгін», ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом у населеному пункті, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry» під керуванням ОСОБА_10, який рухався в попутному напрямку.

Оскільки в результаті порушення ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху пасажир автомобіля марки «Mitsubishi Space» ОСОБА_11 та водій і пасажири автомобіля марки «Mitsubishi Space» ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 отримали легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, постановою старшого слідчого відділу Прокуратури Волинської області від 11 вересня 2014 року кримінальне провадження щодо судді ОСОБА_6. закрито у зв'язку з відсутністю в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Відповідну інформацію та копії матеріалів направлено в УДАІ УМВС України Волинської області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності і до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

01 липня 2015 року ВККС, розглянувши висновок члена Комісії від 03 червня 2015 року та зібрані в процесі перевірки матеріали, дійшла висновку про наявність у діях вказаного судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 83 Закону № 2453-VI, і вирішила відкрити дисциплінарну справу стосовно нього.

24 вересня 2015 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийняте рішення № 2423/дп-15, яким рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Рожищенського районного суду Волинської області з підстави, передбаченої пунктом 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлено, що суддя ОСОБА_6. перебував у робочий час в стані алкогольного сп'яніння, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого постраждали її учасники, чим порушив морально-етичні принципи поведінки судді; жодних доказів спростування цих обставин суддя не надав.

Колегія суддів вважає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 вересня 2015 року № 2423/дп-15 протирічить нормам Закону, які виключають здійснення дисциплінарного провадження щодо професійного судді.

19 вересня 2014 року до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшла скарга Прокуратури Волинської області щодо вирішення питання про притягнення судді ОСОБА_6. до дисциплінарної відповідальності по обставинам, які сталися 12 серпня 2014 року.

Рішенням від 01 липня 2015 року № 2172/дп-15 відкрита дисциплінарна справа стосовно позивача з посиланням на наявність в діях судді ознак дисциплінарного проступку.

24 вересня 2015 року відповідачем прийнято спірне рішення.

Позивач в обґрунтування незаконності оспорюваного рішення Комісії зазначає про порушення останньою строків давності притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Заперечуючи такі доводи позивача, відповідач з посиланням на положення пункту 8 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Закон України № 192-VIII (набрав чинності 29 березня 2015 року), за нормою якого заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження. Зазначив, що діяв відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону, чинній на день подання скарги.

Представники відповідача в своїх письмових та усних поясненнях уточнили, що нормами Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у редакції на день звернення Прокуратури із скаргою, положення щодо строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності застосовувалося виключно до дисциплінарного стягнення (частина четверта статті 87). Внесення подання про звільнення судді з посади не є дисциплінарним стягненням (стаття 88), а носить окремо визначену статтею 105 цього ж Закону відповідальність: звільнення судді з посади у разі порушення присяги, - до якої строк давності не встановлювався.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України).

Згідно із Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів (частини перша, друга статті 55, пункт 14 частини першої статті 92, частина перша статті 127 Конституції України).

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та законом.

Згідно із положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В Рішенні від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що це рішення не обмежується вирішенням персонального питання конкретної особи, а стосується принципів діяльності державної влади в Україні. У ньому Європейський Суд з прав людини констатував, що ця справа викриває серйозні системні проблеми функціонування судової системи України. З цього рішення випливає, що такими проблемами є: відсутність реального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, що спричиняє політичну та іншу залежність судів і суддів; політизованість механізму формування суддівського корпусу, яка виявляється в істотному політичному впливі на нього та "ручному" керуванні ним. Європейський Суд з прав людини зазначив, що в Україні не встановлено строків давності для застосування звільнення судді з посади за порушення присяги, а його підстави - нечіткі й неоднозначні. Це зумовлює непередбачуваність і вибірковість застосування заходів відповідальності суддів; абсолютну беззахисність суддів перед безпідставним дисциплінарним переслідуванням, зокрема перед обвинуваченням у порушенні присяги.

Суд зауважив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. З рішення ВАСУ у справі заявника та доводів Уряду вбачається, що національне законодавство не передбачало будь-яких часових обмежень для проваджень щодо звільнення з посади судді за «порушення присяги». Хоча Суд не вважає за належне вказувати на те, наскільки тривалим повинен бути строк давності, він вважає, що такий підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, які стосуються суддів, є невизначеним, становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності.

За цих обставин Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що у цьому відношенні було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Частиною першою статті 84 Закону № 2453-VI (в редакції на день вчинення проступку, звернення із скаргою) встановлювалось, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Водночас частиною першою статті 86 Закону № 2453-VI (в зазначеній вище редакції) визначалось, що дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

З наведених законодавчих приписів випливає, що дисциплінарне провадження є процедурою, результатом якої є прийняття рішення про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Частиною п'ятою статті 87 Закону № 2453-VI (в зазначеній вище редакції) передбачено, що за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

Отже, прийняття Комісією рішення про направлення до Вищої ради юстиції рекомендації про звільнення судді з посади є результатом дисциплінарного провадження, а тому є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

При цьому той факт, що надання Комісією рекомендації про звільнення судді з посади безпосередньо не відносилось до категорії дисциплінарних стягнень, не може бути підставою для висновку про те, що відповідне рішення не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Дійсно, статтею 88 Закону № 2453-VI передбачався лише один вид дисциплінарного стягнення до суддів - догана.

Проте частиною другою статті 87 Закону № 2453-VI встановлювалось, що при обранні виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Зі змісту наведеної законодавчої норми випливає, що законодавець не лише прямо передбачив можливість компетентного органу обирати вид дисциплінарного стягнення до суддів, але й визначив критерії, які повинні враховуватися під час такого вибору. При цьому такі критерії повинні враховуватися в усіх випадках, коли суддю належить притягнути до дисциплінарної відповідальності. Також є очевидним те, що рекомендація щодо внесення подання про звільнення судді за своїми наслідками для порушника є більш тяжким видом дисциплінарної відповідальності, ніж догана, і застосовується за більш тяжкі порушення.

Частинами четвертою та п'ятою статті 87 Закону № 2453-VI передбачалось, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

За наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» питання звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.

Усуваючи невизначеність у законодавстві з питань кваліфікації звільнення за порушення присяги судді з урахуванням висновків, наведених у Рішенні Європейського Суду з прав людини «Олександр Волков проти України», законодавець 12 лютого 2015 року прийняв Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким пунктом шостим частини першої статті 97 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» до переліку дисциплінарних стягнень включено таке стягнення як висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. При цьому згідно із ч. 4 статті 96 цього Закону в новій редакції дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Аналіз змін до статті 97 Закону № 2453-VI щодо включення до переліку дисциплінарних стягнень висновку про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції з підстав порушення присяги, дає можливість дійти висновку, що за своєю суттю «рекомендація» та «висновок про надання рекомендації» є тотожними актами, а звільнення з підстав порушення присяги є видом дисциплінарної відповідальності.

Що стосується відсутності до 27 лютого 2015 року строку давності звільнення судді з посади за порушення присяги, то, як зазначалось у Рішенні Європейського Суду у справі «Олександр Волков проти України», така прогалина становить серйозну загрозу принципу юридичної визначеності та означає відсутність часових меж щодо цього виду відповідальності суддів.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99. В указаному Рішенні, зокрема, зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти та, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо недопустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Наведене означає, що звільнення за порушення присяги судді до внесення вказаних змін до Закону № 2453-VI за аналогією закону (частина 7 статті 9 КАС України) є видом дисциплінарної відповідальності, яка може бути застосована у межах строку, встановленого частиною 4 статті 87 цього Закону.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Комісія при його прийнятті не обговорила, чи є строк, у межах якого до судді буде застосовано такий вид відповідальності, як рекомендація щодо звільнення з посади за порушення присяги судді.

Строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, в тому числі звільнення з підстав порушення присяги, є обмежувальними строками. Враховуючи критерії справедливості, пропорційності, розумності, своєчасності, вони не можуть бути скорочені чи продовжені судом (або іншим органом, що застосовує ці норми).

Вирішуючи питання щодо строку давності притягнення судді ОСОБА_6. до дисциплінарної відповідальності судова колегія зазначає наступне.

Позивачем вчинені дії, які визначені відповідачем як дисциплінарний проступок, 12 серпня 2014 року. Дисциплінарне провадження відкрито 01 липня 2015 року. Оспорюване рішення прийнято 24 вересня 2015 року, тобто в строк більше, ніж рік, з дня вчинення проступку (різниця - 43 дні).

В положеннях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосовно обрахування строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (як в редакції до 29 березня 2015 року, так і після 29 березня 2015 року) законодавцем зазначено, що в строк не враховуються тимчасова непрацездатність або перебування судді у відпустці.

В цей період позивач тимчасово непрацездатним не був (а. с. 136).

Згідно наказів голови Рожищенського районного суду Волинської області у цей період перебував у відпустці 37 календарних днів, а саме: наказ № 16/02-07 від 12 серпня 2014 року з 13 по 29 вересня 2014 року - 16 днів (а. с. 123), від 29 січня 2015 року № 1/02-07 з 12 по 25 лютого 2015 року - 14 днів (а. с. 124), від 11 лютого 2015 року № 3/02-07 відкликаний на 2 дні (16, 17 лютого 2015 року, які надані 26, 27 лютого 2015 року) (а. с. 125), від 03 вересня 2015 року № 16/02-07 з 17 по 30 вересня 2015 року з відкликанням по наказу від 16 вересня 2015 року № 18/02-07 на 1 день - 18 вересня 2015 року (а. с. 137, 139); всього, навіть врахувавши день прийняття спірного рішення: 16+14+7=37 днів (різниця 6 днів).

Враховуючи період перебування ОСОБА_6 у відпустці в період з 12 серпня 2014 року по 24 вересня 2015 року, рішення щодо направлення висновку з рекомендацією про звільнення його за порушення присяги з посади судді прийнято поза межами річного строку з дня вчинення проступку.

Відповідно до частин 1, 9 статті 95 Закону № 2453-VI (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляду дисциплінарної справи і прийняття рішення.

У разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п'ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді.

Конструкція даної норми (кома/або), а також обмежувальні строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, які не можуть бути скорочені чи продовжені судом (чи іншим органом, що застосовує ці норми), вказує на те, що кожна з вказаних обставин: відсутність підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення, або виявлення обставин, передбачених частиною п'ятою статті 93 цього Закону, - є окремою підставою для відмови в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Наведений аналіз свідчить про те, що сплив строку давності є безумовною підставою для припинення дисциплінарного провадження без надання оцінки наявності або відсутності в діях судді дисциплінарного проступку.

Отже, враховуючи, що на день розгляду дисциплінарної справи пройшов строк давності притягнення судді ОСОБА_6. до дисциплінарної відповідальності, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 вересня 2015 року № 2423/дп-15, яким рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення ОСОБА_6 з посади судді Рожищенського районного суду Волинської області, є незаконним і підлягає скасуванню відповідно до положень частини 5 статті 171-1 КАС України.

У зв'язку з цим суд не обговорює питання наявності в діях ОСОБА_6 дисциплінарного проступку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 160-163, 167, 171-1 КАС України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_6 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 вересня 2015 року № 2423/дп-15.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: