Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.07.2018 року у справі №761/40133/17

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 761/40133/17-ц

провадження № 61-38402св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Центральний апарат Служби безпеки України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Центрального апарату Служби безпеки України про визнання дій протиправними, визнання недійсним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Савицького О. А. від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О .Ф., Махлай Л. Д., від 05 червня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Центрального апарату Служби безпеки України про визнання дій протиправними, визнання недійсним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 07 серпня 2014 року на засіданні житлово-побутової комісії Центрального апарату Служби безпеки України розглянуто питання щодо зняття з квартирного обліку її сина - майора ОСОБА_5, у зв'язку зі смертю останнього, а також прийнято рішення про зняття з квартирного обліку дружини ОСОБА_5 - ОСОБА_6, у зв'язку з поліпшенням нею своїх житлових умов.

Проте житлово-побутовою комісією Центрального апарату Служби безпеки України: не враховано факт народження дітей у померлого ОСОБА_5; не правильно розраховано житлову площу, на якій проживає сім'я померлого ОСОБА_5, що, в свою чергу, дозволяє їх вважати потребуючими поліпшення житлових умов.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просила суд: визнати право на житло дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_7; визнати незаконним та скасувати рішення житлово-побутової комісії Центрального апарату Служби безпеки України від 07 серпня 2014 року про зняття померлого майора ОСОБА_5 з квартирної черги у зв'язку зі смертю; зобов'язати житлово-побутову комісію Центрального апарату Служби безпеки України внести зміни до справи квартирного обліку померлого майора ОСОБА_5 про факт народження двох його дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_7, які народилися ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати сім'ю померлого майора ОСОБА_5, як таку, що потребує поліпшення житлових умов відповідно до ЖК УРСР, а це 13,65 кв. м на 1 дитину.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_4відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що рішення житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 07 серпня 2014 року стосовно зняття ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартирного обліку в Служби безпеки Україниє правомірним, а правових підстав для перебування на квартирному обліку в Центральному управлінні Служби безпеки України ОСОБА_6 та включення до складу її сім'ї дітей немає.

Крім того, доказів стосовно того, що рішення відповідача про зняття з квартирного обліку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 будь-яким чином порушує права позивача, матеріали справи не містять.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 05 червня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду, зазначивши, що суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Відповідачем не було порушено норми законодавства України при знятті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартирного обліку в Центральному управлінні Служби безпеки України.

У червні 2018 року ОСОБА_4подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не виконав положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та не забезпечив дітей померлого ОСОБА_5 житлом, чим порушив конституційне право дітей на житло згідно з нормами чинного законодавства. У разі смерті особи, звільненої з військової служби, яка відповідно до законодавства мала право на першочергове одержання житла, її сім'я зберігає право на одержання житла в тому самому порядку, зміст зазначеної норми дає підстави стверджувати, що діти, які втратили годувальника та мають право на соціальний захист, зберігають уже набуте право на одержання житла їхнього батька.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог Житлового кодексу.

Відповідно до статті 40 ЖК УРСР у разі смерті громадянина, який перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, за членами його сім'ї зберігається право подальшого перебування на обліку.

Суди не врахували положень статей 47, 48 ЖК УРСР, якими передбачено норму житлової площі на 1 особу, а це 13,65 кв. м житла, яка є остаточною, у законі відсутня норма про те, що ця площа може змінюватися, особливо у бік зменшення. При цьому у разі наявності житла у приватній власності житло надається без цього житла.

Також суди не взяли до уваги, що відповідно до Закону України «Про Службу безпеки України» військовослужбовці Служби безпеки України користуються особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», де передбачено, що соціальний і правовий статус членів сімей базується на Конституції України і ніхто не вправі обмежувати права дітей військовослужбовців, визначені законодавсьвом України, якщо їхні батьки померли.

Суди не взяли до уваги те, що померлий майор був протиправно знятий з квартирного обліку, тому право його дітей потребує захисту.

Також суди неправомірно зазначили, що відповідачем її права не порушено, оскільки для того щоб виростити двох онуків їй потрібно працювати ще двадцять років.

У серпні 2018 року Служба безпеки України подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

16 серпня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що 07 серпня 2014 року на засіданні житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України розглянуто питання щодо зняття ОСОБА_5. з квартирного обліку у зв'язку зі смертю та зняття дружини померлого - ОСОБА_8., з квартирного обліку в Службі безпеки України на підставі пункту 1 частини другої статті 40 ЖК УРСР та підпункту 1 пункту 26 Правил обліку громадян у зв'язку з поліпшенням нею житлових умов.

ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, перебував на квартирному обліку з 22 червня 2011 року в Центральному управлінні Служби безпеки України складом сім'ї 2 особи (він та його дружна - ОСОБА_6В.) у списках осіб, які користуються правом першочергового забезпечення житлом на підставі рапорту від 11 квітня 2011року (а.с. 133).

Згідно з довідкою форми № 3 від 31 березня 2011 року ОСОБА_5 разом з дружиною - ОСОБА_6, з 17 березня 2011 року були зареєстровані АДРЕСА_2, у гуртожитку без надання ліжко-місця.

04 жовтня 2013 року ОСОБА_6 знялась з реєстрації за вищевказаною адресою у зв'язку з реєстрацією за новим місцем поживання, а саме у належній їй на праві власності двокімнатній квартирі житловою площею 29,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою приватного підприємства «Житлосервіс «Софіївка» Києво-Святошинського району Київської області № 360 діти ОСОБА_5, які народилися ІНФОРМАЦІЯ_3, з 2013 року зареєстровані за вищевказаною адресою разом з їх матір'ю, ОСОБА_6 (а.с. 137).

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року, (далі - Порядок) військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються житловими приміщеннями шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до пункту 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.

Пунктами 2.1, 2.2 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року, (далі - Інструкція) житлово-побутові комісії утворюються у Центральному управлінні, його підрозділах, а також органах, закладах та установах СБ України з метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей, розподілу та використання житлової площі.

Основними завданнями житлово-побутових комісій є: прийняття рішень з питань квартирного обліку і надання житлових приміщень; розгляд рапортів співробітників про зарахування на облік осіб як таких, що потребують поліпшення житлових умов; перевірка житлових умов співробітників; ведення обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей.

Пунктом 3.9 Інструкції встановлено, що співробітники, узяті на квартирний облік, уносяться до книги обліку осіб, які перебувають у черзі на одержання жилих приміщень, що ведеться за формою згідно з додатком 4 до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень.

У пункті 3.17 Інструкції передбачена обов'язковість перереєстрації співробітників, які перебувають на квартирному обліку, в період з 01 жовтня до 01 грудня, під час якої перевіряються їх облікові дані. Перереєстрація проводиться з обов'язковим поданням особами, які перебувають на квартирному обліку, оновлених довідок з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію, місця служби з перевіркою підстав подальшого перебування на квартирному обліку.

Відповідно до пункту 3.15 Інструкції та пункту 30 Порядку військовослужбовці та члени їх сімей знімаються з обліку, зокрема у разі поліпшення житлових умов, унаслідок чого відпала потреба в наданні житла.

Нормами статті 40 ЖК УРСР встановлено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

У відповідності до частини четвертої статті 40 ЖК УРСР та абзацу 1 пункту 28 Правил зняття з квартирного обліку проводиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.

Таким чином, вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України повно та всебічно з'ясували обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, оскільки рішення житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України від 07 серпня 2014 року стосовно зняття ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з квартирного обліку в Служби безпеки України є правомірним.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 за життя звертався до житлово-побутової комісії з проханням внести зміни до справи квартирного обліку або повідомляв про придбання його дружиною квартири та факту народження двох дітей, як це передбачено чинним законодавством.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Посилання касаційної скарги на те, що відповідачем порушено права ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки на засіданні житлово-побутової комісії Центрального апарату Служби безпеки України розглянуто питання щодо зняття з квартирного обліку її сина - ОСОБА_5, та його дружини - ОСОБА_6, а не позивача.

При цьомуОСОБА_6 до відповідача вимог не пред'являла.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк