Постанова

Іменем України

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 234/15413/17

провадження № 61-1685св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж Катерина Олександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року у складі судді

Чернобай А. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Азевича В. Б., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою про визнання незаконними дій та рішення, скасування постанови державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К. О., заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що згідно рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2015 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи

з 12 березня 2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18 грудня 2018 року ОСОБА_2 отримано постанову державного виконавця Богдяж К. О. від 16 жовтня 2018 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у відповідності до якої звернено стягнення на дохід, отриманий ним від продажу належної йому нерухомості, а саме 1/4 частку отриманої суми за продаж нерухомості, у зв`язку з чим з`явився борг у сумі 31 935,50 грн.

Відповідно до Переліку видів доходу, які вираховуються при визначенні аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, отримання доходу від продажу нерухомого майна не є таким доходом у розумінні заробітку, який вираховується під час розрахунку розміру аліментів, а тому дії державного виконавця є неправомірними.

ОСОБА_2 просив поновити пропущений процесуальний строк на оскарження дій головного державного виконавця Приморського відділу виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К. О., визнати неправомірними дії державного виконавця відносно здійснення нарахування з усіх видів заробітку (доходу), що належать боржнику, першочергово витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 240,11 грн та проводити щомісячно утримання у розмірі 50 % до погашення загальної суми заборгованості у розмірі 31 935,50 грн, а також скасувати постанову, винесену

16 жовтня 2018 року державним виконавцем Приморського відділу виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К. О.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня

2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на оскарження постанови державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Богдяж К. О. від 16 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні № 51070686.

У задоволенні скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця Приморського відділу виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К. О. відносно здійснення нарахування з усіх видів заробітку (доходу), що належать боржнику, першочергово витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 240,11 грн та проводити щомісячно утримання у розмірі 50 % до погашення загальної суми заборгованості у розмірі 31 935,50 грн, та скасування постанови, винесеної

16 жовтня 2018 року державним виконавцем Приморського відділу виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К. О. відмовлено.

Поновлюючи строк на оскарження постанови державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Богдяж К. О. від 16 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні № 51070686, місцевий суд виходив із поважності причин пропуску цього строку, які підтвердженні належними та допустимими доказами.

Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий суд виходив із того, що відсутні підстави для задоволення скарги заявника, оскільки державний виконавець діяв відповідно до вимог СК України та Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, судом враховано правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня

2019 року по справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18).

Постановою Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

16 січня 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні скарги та ухвалити в цій частині нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що беручи до уваги постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року по справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18), судами не враховано постанову Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18), згідно якої Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є вичерпним.

Продаж особистого нерухомого майна заявника, право власності на яке ним було набуто внаслідок дарування його батьками ще до шлюбу та народження дитини, не є заробітком заявника.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Краматорського міського суду Донецької області.

Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року та постанови Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року.

У квітні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 12 березня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі виконавчого листа, виданого на виконання вказаного рішення, Приморським відділом державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області здійснюється виконавче провадження.

16 жовтня 2018 року державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К. О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну платі, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, у відповідності до якої звернено стягнення на дохід, отриманий ОСОБА_2 від продажу належної йому нерухомості, а саме 1/4 частку отриманої суми за продаж нерухомості, у сумі 31 935,50 грн.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина перша стаття 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частина друга, п?ята, шоста стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів..

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про

те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Разом з тим, з урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року по справі № 760/4569/18-ц (провадження

№ 61-45100сво18), відступаючи від висновку, викладеному у постанові

від 07 травня 2018 року у справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18), ухваленої Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зробив висновок про те, що «Положення статті 81 СК України та частини третьої статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно-правових актів є неприпустимим. При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, не є вичерпним. З урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий.».

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що дохід від відчуження нерухомого майна підпадає під дію Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб та на який, згідно вказаного Переліку може бути здійснено стягнення в межах виконавчого провадження, зробили правильний висновок про відмову задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця Приморського відділу виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К. О. відносно здійснення нарахування з усіх видів заробітку (доходу), що належать боржнику, першочергово витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 240,11 грн та проведення щомісячного утримання у розмірі 50 % до погашення загальної суми заборгованості у розмірі 31 935,50 грн, та скасування постанови, винесеної 16 жовтня 2018 року державним виконавцем Приморського відділу виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К. О., оскільки оскаржувані дії державного виконавця, були вчинені відповідно до закону, бездіяльність відсутня, державним виконавцем вжито всіх необхідних виконавчих дій з метою забезпечення належного виконання рішення суду про стягнення аліментів з боржника.

Аргументи заявника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 травня 2018 року у справі

№ 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18) є безпідставними, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року по справі № 760/4569/18-ц (провадження

№ 61-45100сво18), яка правильно застосовано судами попередніх інстанцій, відступила від висновку, викладеному у постанові від 07 травня 2018 року у справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18).

Також є безпідставними аргументи заявника про те, що продаж особистого нерухомого майна заявника, право власності на яке ним було набуто внаслідок дарування його батьками ще до шлюбу та народження дитини, не є заробітком заявника а тому на нього (дохід) не може бути звернуто стягнення за рішенням суду у межах виконавчого провадження, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» чітко встановлює заробіток/доход, як об?єкт, на який державним виконавцем може бути здійснено звернення стягнення на виконання рішення суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця Приморського відділу виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К. О. відносно здійснення нарахування з усіх видів заробітку (доходу), що належать боржнику, першочергово витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 240,11 грн та проведення щомісячного утримання у розмірі 50 % до погашення загальної суми заборгованості у розмірі 31 935,50 грн, та скасування постанови, винесеної

16 жовтня 2018 року державним виконавцем Приморського відділу виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Богдяж К. О. - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 16 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська