Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.02.2020 року у справі №539/1118/19

Постанова

Іменем України

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 539/1118/19

провадження № 61-2763св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації,

третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2019 року у складі судді Іващенка Ю. А.

та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2020 року в складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (далі - департамент) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона є особою, яка постраждала

від наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2011 року зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Лубенському районі Полтавської області (далі - УПФ у Лубенському районі) провести перерахунок державної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 відповідно

до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію

в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 06 квітня 2010 року.

Зобов'язано УПФ у Лубенському районі провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії та виплачувати ОСОБА_1 відповідно

до частини 1 статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", починаючи з 06 квітня 2010 року.

Однак УПФ України в Лубенському районі відмовляється виконувати рішення суду в добровільному порядку.

Крім того, 20 березня 2008 року їй встановлено II групу інвалідності,

але відповідач незаконно не виплачує в належному розмірі щорічну допомогу

на оздоровлення, яка згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус

і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується в таких розмірах: особам з інвалідністю І і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

Посилаючись на те, що вона неодноразово зверталася до органів державної влади із заявами і скаргами, однак органи влади безпідставно позбавили

її пенсії, встановленої рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2011 року, вважаючи, що має право на отримання майнової і моральної шкоди, просила стягнути з відповідача майнову шкоду,

а саме: недоотриману пенсію в розмірі 346 332,00 грн (4 123,00 грн (мінімальна заробітна плата в 2019 році) х 12 (місяців) х 7 (років)) та в розмірі 206 150,00
грн (4 123,00 грн х 5 (на оздоровлення) х 10 (років)), всього 552 482,00 грн.

Також просила на відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - негативним впливом іонізуючого випромінювання

під час використання ядерної енергії, стягнути з відповідача на її користь

100 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що Департамент не є суб'єктом відповідальності за ядерну шкоду, а в таких правовідносинах, зокрема щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, спеціальним законом є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",

яким визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності

на них, соціального захисту потерпілого населення, який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров'ю, втрату працездатності, завдану особам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи, та зобов'язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі.

Позов подано до неналежної особи, а клопотання позивача про визначення належного відповідача також не містить конкретної вимоги, якого саме відповідача слід залучити до участі у справі.

Посилання ОСОБА_1 на те, що Департамент не виплатив щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до частини 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а виплатив лише частково в розмірі 120,00 грн, є безпідставним, оскільки нарахування

та виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 120,00 грн належить лише до компетенції управління соціального захисту населення Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - управління соціального захисту Лубенської РДА); згідно з довідками про нарахування

і виплату щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі Закону України "Про статус

і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Управління соціального захисту Лубенської РДА виплачує ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 120,00 грн.

Немає підстав і для стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих ушкодженням її здоров'я внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС,

відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус

і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду II групи в сумі 552 482,00 грн, яка складається

з недоплаченої пенсії та допомоги на оздоровлення.

Вимоги про стягнення з Департаменту моральної шкоди є похідними

від позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, тому суд також відмовив і в задоволенні цих вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2020 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що, під час перевірки законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не наділений процесуальними повноваженнями залучати до участі у справі співвідповідача чи замінювати первісного відповідача належним відповідачем, оскільки згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством ці повноваження належать

до повноважень суду першої інстанції на стадії підготовчого засідання, тому клопотання позивача, викладене в апеляційній скарзі, в разі необхідності замінити неналежного відповідача на належного суд до уваги

не взяв. При цьому апеляційний суд зазначив, що позивач не визначила конкретного відповідача у справі.

Апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом

до належного відповідача.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, суд зазначив, що позивач вказує основним предметом позову вимоги про виплату їй належної компенсації

за завдану шкоду здоров'ю, зумовлену негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії, але, як зазначає позивач, суд першої інстанції цього у позові не побачив. Проте в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила інший предмет позову і не навела підстав

для розмежування понять "шкода здоров'ю під час використання ядерної енергії", "шкода у зв'язку з невиконанням ухвалених судових рішень" чи "шкода від дій чи бездіяльності органів державної влади", що унеможливило визначення судом правильного характеру спірних правовідносин та застосовування відповідних норм матеріального права.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 06 лютого 2020 року,

ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2020 року скасувати

й ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказує, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки зібраним у справі доказам щодо завдання шкоди її здоров'ю,

що зумовлено негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії, та не встановили, хто має відповідати за таку шкоду. Суди також не взяли до уваги, що їй завдано і моральної шкоди, яка має бути їй відшкодована, в тому числі, на підставі Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її з Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи згідно з довідкою МСЕК від 20 березня 2008 року.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2011 року, яка набрала законної сили, УПФ в Лубенському районі зобов'язано провести перерахунок державної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус

і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію в розмірі, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком

з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 06 квітня

2010 року.

Також зобов'язано провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії

та виплачувати ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 06 квітня

2010 року.

25 лютого 2011 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист № 2-а-610/11, боржником у якому вказано Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (правонаступник -УПФ у Лубенському районі Полтавської області).

Нарахування пенсійних виплат особам, які отримують пенсії відповідно

до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тому числі й тих, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень, здійснюється в розмірах, визначених нормативними актами.

На час розгляду справи розмір пенсійної виплати ОСОБА_1, визначений згідно з Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", становить 2 148,60 грн і складається з основного розміру пенсії, додаткової пенсії як особі з інвалідністю ІІ групи з числа потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи та збереженої об'єднаної доплати до пенсії.

Звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила на підставі статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також Віденської конвенції про цивільну відповідальність та Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" стягнути на її користь майнову

та моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки - негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії,

і таку шкоду, на думку позивача, повинна відшкодовувати держава в особі Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації.

Також у позові ОСОБА_1 посилалась на те, що вона безпідставно позбавлена належних їй пенсійних виплат.

Згідно з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року провадження у справі № 440/131/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство соціальної політики України, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрито.

Так, звертаючись до суду з позовом, відповідачем за яким вона визначила Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, позивач просила:

1) відшкодувати матеріальну шкоду з урахуванням індексу інфляції, завдану невиконанням органами Пенсійного фонду України Закону України "Про статус

і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що позбавило її права власності на майно - на пенсійне забезпечення і щорічну допомогу на оздоровлення (т. 1 а. с. 5,6);

2) стягнути одноразову компенсацію за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи на підставі пункту 10 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 26 жовтня 2016 року № 760 (далі - Порядок) (т. 1 а. с. 7);

3) відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки - негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії, на підставі Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (т. 1 а. с. 5);

4) відшкодувати моральну шкоду, завдану у зв'язку з такими діями державних органів, на підстав статей 23, 1167, 1174 ЦК України (т. 1 а. с. 6,7).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку,

що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційну скаргу подано 06 лютого 2020 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України у редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста

і безпосередня заінтересованість у результатах розгляду справи, саме сторони

є суб'єктами матеріального правовідношення, щодо якого виник спір.

Відповідач є тією особою, до якої пред'явлено позов і яка має відповідати перед позивачем у разі порушення його права чи інтересу.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала

чи оспорила його суб'єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється

до нього.

Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Статтею 33 ЦПК України передбачено, що замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, суд може тільки за клопотанням позивача.

Порядок і підстави для компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії

на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім'ям у зв'язку із втратою годувальника, та щорічна допомога на оздоровлення установлені статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з частиною третьою цієї статті компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня

2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова) одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних

у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах

(у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Суд установив, що Управління соціального захисту населення Лубенської РДА виплачує ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 120,00 грн

як громадянці, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,

на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пункту 10 Порядку,

а також Постанови.

Суд також установив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Лубенської РДА та отримує доплату на продукти харчування як особа, віднесена до І категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, в розмірі 401,40 грн на місяць, саме цей державний орган (Управління соціального захисту населення Лубенської РДА)

є відповідальним за нарахування та здійснення соціальних виплат.

Отже, зазначений у позовній заяві відповідач - Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації є неналежним відповідачем у цій справі за позовними вимогами про пенсійне забезпечення, стягнення щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації

за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Стосовно доводів про відшкодування майнової шкоди, яка складається

з недоотриманої, на думку позивача, пенсії за 9 років та допомоги

на оздоровлення за 10 років, то касаційний суд також погоджується з тим,

що зазначений у позовній заяві відповідач є неналежним відповідачем, оскільки нарахування та виплата пенсії належить до компетенції територіального управління Пенсійного фонду України, а виплата щорічної допомоги

на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - до компетенції Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, які є самостійними юридичними особами.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - негативним впливом іонізуючого випромінювання під час використання ядерної енергії, то така відповідальність передбачена Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".

Беручи до уваги спеціальний порядок відповідальності держави за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, Верховний Суд погоджується

з висновками судів попередніх інстанцій про те, що за цими позовними вимогамиДепартамент також не належить до кола осіб, які несуть відповідальність за порушення законодавства у сфері використання ядерної енергії персоналом та посадовими особами ядерної установки, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, джерел іонізуючого випромінювання, персоналом і посадовими особами підприємств, установ

і організацій, які здійснюють будь-яку іншу діяльність у сфері використання ядерної енергії.

Ураховуючи, що вимоги про відшкодування з Департаменту моральної шкоди

є похідними від позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, а такі вимоги пред'явлені до неналежного відповідача, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, відмовив також і в задоволенні вимог

про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові ОСОБА_1 з тих підстав, що позов подано

до неналежного відповідача.

Взявши до уваги висновки Європейського суду з прав людини щодо неприпустимості юрисдикційних конфліктів, викладені, зокрема, у рішеннях

від 9 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", від 1 грудня 2011 року у справі "Андрієвська проти України", від 17 січня 2013 року у справі "Мосендз проти України", від 21 грудня 2017 року у справі "Шестопалова проти України", колегія суддів вважає можливим розглянути цю справу в порядку цивільної юрисдикції з огляду на те, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року провадження у справі № 440/131/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Міністерство соціальної політики України, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрито з тих підстав, що позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосував норми матеріального права, повно і всебічно дослідили матеріали справи та дали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним

у справі доказам, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду

є законними й обґрунтованими, а тому касаційна скарга задоволенню

не підлягає.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В.

М. Коротун