Історія справи

Постанова КЦС ВП від 31.03.2025 року у справі №712/11457/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року

м. Київ

справа № 712/11457/19

провадження № 61-8065св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються, - Перший відділ державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкас від 12 лютого 2024 року у складі судді Романенко В. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 квітня

2024 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г.,

Карпенко О. В.,

Короткий зміст вимог скарги

1. У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргоюна дії Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просила:

- визнати постанову про результати перевірки виконавчого провадження

від 12 січня 2024 року, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 начальником Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко Альоною Миколаївною, - неправомірною;

- скасувати постанову про результати перевірки виконавчого провадження

від 12 січня 2024 року, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 начальником Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко А. М.;

- визнати вимогу № 501 від 03 січня 2024 року, складену старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорною Світланою Андріївною у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, такою, що не відповідає положенням Закону України «Про виконавче провадження»;

- скасувати вимогу № 501 від 03 січня 2024 року, складену старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорною Світланою Андріївною.

2. Скаргу мотивувала тим, що 03 січня 2024 року, під час вчинення дій

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, старшим державним виконавцем Чорною С. А. складено вимогу № 501 та направлено останню сторонам зазначеного виконавчого провадження на їх електронні адреси.

3. На переконання заявника, вимога була виготовлена поза шаблонами документів, визначених автоматизованою системою виконавчого провадження, що, в свою чергу, є грубим порушенням Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року, № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за

№ 1126/29256.

4. Також вказана вимога була надіслана сторонам виконавчого провадження у формі електронного документа, проте без накладання кваліфікованого електронного підпису та без застосування засобів кваліфікованого електронного підпису, відтак, на її думку, вимога в цьому аспекті також не є законною, оскільки складення виконавцем письмової вимоги

є одним із видів його рішень, які він приймає у випадках, встановлених законом, а не за своїм суб`єктивним бажанням.

5. Таким чином, вона вважала, що саме фактом формування вимоги № 501

від 03 січня 2024 року були створені умови для перешкоджання реальному виконанню рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня

2021 року у справі № 712/114547/19, оскільки цим рішенням державний виконавець фактично змінив необхідність у застосуванні заходів примусового виконання рішення, що співмірні до обсягу вимог за судовим рішенням.

6. Саме з причини прийняття державним виконавцем незаконного рішення у формі вимоги, яке вона вважала неспівмірним заходом примусового виконання, судове рішення не було виконано. За цих обставин були порушені як її права та законні інтереси як стягувача у виконавчому провадженні, так

і малолітньої дитини, а з боку державного виконавця, в свою чергу, допущено втручання у сімейне життя заявника.

7. Не погоджуючись із підставами, формою та змістом вимоги № 501

від 03 січня 2024 року, вона, як стягувач у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1, подала у порядку, передбаченому частиною четвертою

статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», скаргу до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

8. 12 січня 2024 року начальник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко А. М., за результатами перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_1, винесла постанову, якою скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вимогу визнано такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

9. На її переконання, інформація, зазначена керівником органу державної виконавчої служби у частині направлення постанови сторонам не є повною, оскільки не містить відомостей про те, коли постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена сторонам та коли сторонами виконавчого провадження зазначений процесуальний документ був отриманий.

10. Вимога № 501 від 03 січня 2024 року, на її переконання, не є заходом примусового виконання рішення, так як положеннями частини першої статті

13 Закону України «Про виконавче провадження» вимога виконавця визнається одним із видів процесуальних рішень виконавця, які він має повноваження приймати у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

11. З урахуванням положень пункту 8 частини першої статті 2, частини першої, пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимога № 501 від 03 січня 2024 року не є співмірним заходом примусового виконання до обсягу вимог, що встановлені рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року.

12. Інформація, що зазначена в абзацах з 7 по 14 мотивувальної частини постанови, на переконання заявника, свідчить про те, що керівник органу державної виконавчої служби, яка зобов`язана в силу своєї посади володіти знаннями щодо внутрішньої структури нормативно-правового акту, не знає, що така інформація міститься не у частині дев`ятій та дванадцятій Інструкції з організації примусового виконання рішень, а у пунктах 9 та 12 Розділу І (Загальні положення) Інструкції з організації примусового виконання рішень.

13. Відтак, вважає очевидним факт професійної некомпетентності керівника органу державної виконавчої служби, який дозволяє у процесуальних документах поширювати свою правову безграмотність.

14. Інформація, зазначена в абзаці 15 мотивувальної частини постанови, свідчить про те, що керівник органу державної виконавчої служби, яка зобов`язана в силу своєї посади володіти знаннями щодо внутрішньої структури нормативно-правового акту, не знає, що така інформація міститься не у частині тринадцятій Інструкції з організації примусового виконання рішень, а у пункті 13 Розділу І (Загальні положення) Інструкції з організації примусового виконання рішень.

15. Згідно інформації, що зазначена в абзацах 16 та 17, у разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи. При цьому заявник вказує, що начальник Першого відділу ДВС у місті Черкаси Бондаренко А. М. не надає доказів того, що вимога № 501 була складена не за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження у зв`язку із відсутністю у виконавця доступу до такої системи (наприклад за відсутності електропостачання), як і не надає доказів, що після відновлення роботи автоматизованої системи виконавчого провадження, зазначений документ було внесено до системи.

16. У абзацах з 18 по 23 мотивувальної частини постанови керівник органу державної виконавчої служби намагається за рахунок цитування окремих положень нормативно-правового акту поширити стягувачу виконавчого провадження недостовірну інформацію про те, що старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорною С. А. при виконанні виконавчого провадження № НОМЕР_1 дотримано вимоги статей 18, 27 та розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, а саме: вимога державного виконавця складена відповідно до вимог чинного законодавства та має юридичну силу, надіслана сторонам

у відповідності до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». На переконання заявника, керівник органу державної виконавчої служби мала на увазі статтю 28, а не 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює питання виконавчого збору.

17. Таким чином, заявник вказує, що мотиви начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко А. М., викладені у її постанові від 12 січня 2024 року, у своїй сукупності не є належним обґрунтуванням для визнання вимоги № 501 від 03 січня 2024 року, складеної старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорною С. А., такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. Залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 № 1 від 03 січня 2024 року щодо визнання вимоги № 501 від 03 січня 2024 року такою, що суперечить вимогам закону та її скасування.

18. У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_1 звернулася до суду із відповідною скаргою.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

19. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2024 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання залишено без задоволення.

20. Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що доводи скарги зводяться виключно до незгоди з видом застосованих засобів примусового виконання рішення, проте не містять обґрунтування, в чому саме дії державного виконавця суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження» та порушують права скаржника. Враховуючи той факт, що державний виконавець при здійсненні виконавчих дій діяв в межах своїх повноважень, на переконання районного суду, начальником Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко А. М. правомірно прийнято постанову про результати перевірки виконавчого провадження від 12 січня 2024 року, винесену у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_1, а тому така також не підлягає скасуванню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкас від 12 лютого 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у вказаній справі.

22. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2024 року справу № 712/11457/19 призначено судді-доповідачеві Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.

23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

24. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2024 року справу № 712/11457/19 призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді, які входять до складу колегії:

Білоконь О. В., Осіян О. М.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

26. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

27. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки, на переконання заявника, внаслідок бездіяльність державного виконавця та відсутності організації останнім примусового виконання рішення суду на конкретний період у часі (перші вихідні січня 2024 року),

ОСОБА_1 зазнає значної моральної шкоди, оскільки наслідком такого порушення є тривала відсутність контакта заявника з рідною дитиною.

28. Крім того, на переконання заявника касаційної скарги, державним виконавцем помилково вчинено виконавчу дію у вигляді складення вимоги виконавця всупереч приписів Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

29. Додатково зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено лише п`ять випадків, існування яких надає право державному виконавцю складати саме вимогу як окремий процесуальний документ. Таким чином, заявник вважає, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій не було враховано таких випадків.

30. Додатково вказує, що повний текст постанови Черкаського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року в електронній формі не було підписано всіма суддями.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

31. У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Першого відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги щодо порушення порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженню

є необґрунтованими.

32. Додатково звертає увагу суду, що Законом України «Про виконавче провадження» не встановлено конкретних випадків, у яких складається саме вимога державного виконавця. Таким чином, на переконання заявника відзиву, якщо законом встановлено викладення вимоги державного виконавця безпосередньо у формі постанови, остання має складатися саме у такій формі, водночас, в інших випадках для реалізації своїх повноважень державним виконавцем складається саме вимога у простій письмовій формі.

33. Таким чином, оскільки предметом оскарження у вказаній справі була безпосередньо вимога державного виконавця від 03 січня 2024 року № 501,

а остання була складена та оформлена у відповідності до пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, заявник вважає, з урахуванням того, що остання не суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. На виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси № 712/11457/19

від 16 липня 2021 року про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у спосіб, встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 ».

35. Відповідно до рішення служби у справах дітей Черкаської міської ради

№ 573 від 07 вересня 2018 року ОСОБА_1 встановлено спосіб участі

у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 : перші та треті вихідні місяця з 09-00 год суботи до 19-00 год неділі; святкові дні та день народження дитини з 13-00 год до

18-00 год; без присутності батька дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.

36. 03 січня 2024 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорною С. А. було складено вимогу

№ 501, якою зобов`язано «боржника ОСОБА_2 виконати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2021 року у справі

№ 712/11457/19 у спосіб, встановлений рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 573 від 07 вересня 2018 року «Про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 » на перші вихідні місяця (06 січня 2024 року з 9-00 год по

19-00 год 07 січня 2024 року) за адресою, що визначена виконавчим документом як місце проживання боржника, а саме: АДРЕСА_1 ».

37. У змісті вимоги зазначено, що відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

38. Не погоджуючись із підставами, формою та змістом вимоги № 501

від 03 січня 2024 року старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної С. А., стягувач у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, ( ОСОБА_1 ) відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» подала скаргу до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

39. 12 січня 2024 року начальник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко А. М., за результатами перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_1, винесла постанову, якою скаргу ОСОБА_1

№ 1 від 03 січня 2024 року щодо визнання вимоги № 501 від 03 січня 2024 року такою, що суперечить вимогам закону та її скасування залишено без задоволення. Вимогу старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Чорної С. А. визнано такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Позиція Верховного Суду

40. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

41. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права

у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

42. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

43. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

44. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише

в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

45. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

46. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

47. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

48. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

49. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

50. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

51. Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України,

а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

52. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону,

а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

53. Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

54. Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, розпоряджень, внесення подання, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

55. Частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

56. Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень

є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

57. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

58. Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» урегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

59. Відповідно до частини другої, третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

60. Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».

61. За змістом частини першої та другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення

з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною

в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

62. Відповідно до пункту 1 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України

від 02 квітня 2012 року № 512/5 зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (виконавчих документів), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

63. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів

у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами.

64. Якщо документ, винесений виконавцем, надсилається у формі електронного документа, на такий документ накладається кваліфікований електронний підпис із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.

65. Пунктом 9 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається

у випадках, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», та

є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

66. Згідно до пункту 12 Інструкції з організації примусового виконання рішень

у вимозі, дорученні, запиті виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.

67. Відповідно до пункту 8 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

68. Згідно з частиною першою, п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

69. Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

70. Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. У випадку, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

71. Таким чином, з урахуванням того, що доводи скарги ОСОБА_1 зводяться виключно до незгоди з видом застосованого засобу примусового виконання рішення у вигляді вимоги № 501 від 03 січня 2024 року, без обґрунтування, в чому саме дії державного виконавця суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження» та порушують права скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову

у задоволенні скарги.

72. З урахуванням зазначеного вище, начальником Першого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондаренко А. М. також правомірно прийнято постанову про результати перевірки виконавчого провадження

від 12 січня 2024 року, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а тому остання також не підлягає скасуванню.

73. Додатково Верховний Суд зазначає, що як вбачається зі змісту доданих до відзиву матеріалів, на час перегляду судових рішень у касаційному порядку, виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено у зв`язку із фактичним виконанням судового рішення.

74. Таким чином доводи касаційної скарги стосовно бездіяльності державного виконавця в рамках виконавчого провадження на увагу не заслуговують.

75. Посилання касаційної скарги про те, що повний текст постанови Черкаського апеляційного суду, не підписаний всіма суддями, касаційний суд відхиляє з таких підстав.

76. Відповідно до частини тертої статті 381 ЦПК України постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

77. Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні (пункт 3 частини першої статті 411 ЦПК України).

78. Аналіз матеріалів справи свідчить, що як вступна та резолютивна частина, так і повний текст постанови Черкаського апеляційного суду від 24 квітня

2024 року підписані суддями Василенко Л. І., Бородійчуком В. Г., Карпенко О. В. (а.с. 129-141), а тому доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом частини третьої статті 381 ЦПК України на увагу не заслуговують.

79. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

80. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

81. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 лютого 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян